26-річного хлопця з відкритою формою туберкульозу посадили у районному відділку в одну камеру з 61-річним бомжем. Лікар при оформленні документа пропустив графу «Чи може хворий сидіти в одній камері з іншими затриманими».
Цей факт викрив голова правозахисної групи Дмитро Гройсман. Каже, що це класичний приклад «подвійної лояльності», коли лікар потрапляє у конфлікт інтересів між своїм пацієнтом і системою, в якій він працює.
Більшість пацієнтів не влаштовує якість обслуговування у лікарнях. Традиційно скаржаться на хамство, непрофесійність і вимогу грошей. Проте в обласне управління охорони здоров’я, як стверджує перший заступник начальника Тетяна Бабій, про хабарництво не надходило жодної конкретної скарги на конкретного медпрацівника.
«Всі кажуть, що треба давати, от і я даю», — заявляють мені пацієнти, але хіба лікар просив давати йому гроші? — говорить Тетяна Бабій. – Пропоную написати письмову заяву й вказати, хто взяв хабар – відмовляються».
Проте не всі. За три перших місяці поточного року до обласного управління серед різних скарг 26 було саме від невдоволених пацієнтів. По жодній з них ні один із відповідачів не отримав догану, не був відправлений на позачергову атестацію. Цей захід, як сказала Тетяна Бабій, востаннє застосовували минулого року за фактом смерті породіллі в одній з районних лікарень. Ця справа була на контролі міністерства. Дмитро Гройсман каже, що широкий розголос — це один із способів щось з’ясувати об’єктивно.
«Остання перемога — це козятинський випадок 4-річної давнини. Дівчину привезли до найближчої лікарні, якою виявилась залізнична, й там їй відмовились надавати допомогу, оскільки вона не була працівницею залізниці. Внаслідок несвоєчасної допомоги пацієнтка померла. Але цей інцидент набув розголосу через численні публікації у пресі», — пригадує Дмитро Гройсман. — Це наслідок подвійної лояльності, бо лікар був залежний від системи, а щодо клятви Гіппократа, то, як каже правозахисник, її дають, але чи виконують — інша річ.
На території лікарні ім. Ющенка є пам’ятник розстріляним пацієнтам і лікарю під час фашистської окупації. Лікар сподівався, якщо він стане поруч із своїми хворими — це стримає окупантів і він зможе зберегти їм життя. Розстріляли всіх. Лікаря також. Він вмер разом з хворими, бо вважав, що його місце поруч з ними.
Сучасна проблема медицини не в грошах, не в устаткуванні, а в інших речах, з якими важко боротися. Ті, хто працює в лікарні, також потерпають від неефективно організованої системи контролю, яка б’є і тих, хто там працює, але дає їм переваги та гарантії.
«Це принцип банди. Так само працює й міліція. У тебе немає жодної свободи діяльності, але є свої раби — це твої пацієнти. І що б ти не зробив із своїми рабами, верхівка — твій «дах». За це ти віддаєш визначену данину і виступаєш під вказаними гаслами й прапорами», — висуває свою версію Дмитро Гройсман, який також за фахом лікар, працював у нашій і у великобританській медичній системах. Звичайно, можна поскаржитись заввідділенням, головному лікарю, потім піти у міське чи обласне управління, навіть написати скаргу, але природно, що там зацікавлені захищати своїх. Все зводиться до розмов й зауважень. Ефективніше, коли лікаря судять його колеги, а не чиновники системи. Інакше у нього немає професійного страху.
«Твій колега не направить до тебе свого пацієнта й не подасть тобі руки, але він ще повинен не давати хабар, щоб його взяли на роботу, й не брати сам», — як варіант роботи змальовує правозахисник. Таку систему роботи етичного комітету ради лікарів він зустрічав у Лондоні, де є приватна медицина. Вона має право боротись за гроші Держбюджету, виділені на охорону здоров’я. У нас — ні.
«Рецепт лікування системи охорони здоров’я відомий, але немає волі, бо Державний бюджет — ласий шмат, який приємно ділити, — продовжує Дмитро Гройсман. – У медицині не може бути монополії держави. Немає конкуренції, а міністр — фігура політична, яка приходить і йде разом з Кабміном. Функція системи — поділяти державні гроші та ті, які надходять від пацієнтів», — впевнений Дмитро Гройсман.
Відтак, коли немає конкуренції, справжньої професійної етики й страху — працює система тихого хабарництва. Пацієнту часто легше заплатити й отримати гарантію лояльного ставлення, ніж витрачати решту здоров’я, законно доводячи свої права. Що ж стосується іншої сторони, то важко не брати, коли самі дають, тим паче, коли офіційна зарплата скромна, а професійні ризики — ні.
Вийти на смерть разом з пацієнтами, як лікар-герой з лікарні ім. Ющенка — поодинокий випадок, але зустрічається і в наш час. Бо герої своєї професії є завжди, та у мирний час вони непомітні.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
СУЧАСНА МЕДИЦИНА: ПОДВІЙНА ЛОЯЛЬНІСТЬ ЧИ ПРИНЦИПИ БАНДИ? До обласного управління ще не надійшло жодної скарги від пацієнтів про отримання лікарем хабара. А хто ж поскаржиться, коли захист прав пацієнта й доведення вини лікарям у сучасній системі практич"