Дуже скоро у Почаєві він прийняв чернечий постриг з ім'ям Амвросій, а схиму — з ім'ям Лазар. Більше півстоліття отець Лазар не залишав Лавру ніколи. Окрім кількох років, коли сидів у в'язниці: рік суворого режиму та два роки особливо суворого режиму за «порушення паспортного режиму»…
Ті роки - особлива сторінка в житті Почаївської лаври. Наприкінці 1950-х - у період хрущовських гонінь — із 60 монастирів Руської православної церкви діючими були 16. У той страшний час храми відключали від водопостачання та опалення, у православних відбирали дітей. Монастирям заборонено було розширювати територію, приймати у число братії молодь. Під виглядом реставрації 1960 року закрито Києво-Печерську лавру, у Почаївській планували створити музей атеїзму.
- Біля Святих врат лаври у Почаєві розміщувався відділок міліції. Все контролювалося: хто заходив на Святу гору і хто виходив. Батюшок на допити викликали навіть під час Богослужінь. Часто міліціонери були перевдягнуті в монаший одяг, підрясники, і хто приїжджав і слухав розмови таких «монахів», то залишав Лавру назавжди, — розповідають місцеві мешканці Почаєва.
Братія та паломники проводжають старця в останню дорогу
- Наші «старички» казали: треба триматися, - згадував про це стояння за правду архімандрит Апеллій, який мав три судимості, що не покинув лавру. – І ми трималися. Хоча ніхто тоді не думав, що лавра залишиться…
Серед богоносних старців, завдяки яким Почаївська лавра вистояла і яких ми застали в живих, є: схіархімандрит Феодосій (помер у 2003 р.) архімандрит Апеллій (2002 р.) схіархімандрит Дімітрій (2005 р.). Зі схіархімандритом Лазарем попрощалися позаминулої неділі, на Трійцю.
- Батюшка стояв за віру, і Господь сподобив його блаженної кончини, - заспокоює плачучих паломників келейник отця Лазаря монах Єпіфаній. - За півгодини до смерті батюшка причастився й о 4-й ранку 5 червня помер.
Отець Лазар останні роки хворів. Два роки тому зробили йому операцію катаракти, минулого року перехворів запаленням легенів, отитом. Десять років, відколи він почав сповідувати людей, на ногах у батюшки відкрилися трофічні виразки. Він лікував себе й допомагав одужати безнадійним онкохворим, даючи у невеликих пляшечках безкоштовно ліки для зовнішнього застосування.
З покійним батюшкою три дні прощалися у Похвальній церкві,
а панахиду служили у Троїцькому соборі
- До батюшки приходило дуже багато людей, щоб допоміг ліками, — розповідає о. Єпіфаній. - А коли приводили батьки онкохворих дітей, то батюшка запитував, коли зачали дитину, й сварив молодь, котра не знає, що в пости, особливо Великий, а також перед неділею, п'ятницею не можна сходитися чоловіку та жінці, бо від цього діти неповноцінні і хворі. Усім батюшка наголошував читати вранішні та вечірні молитви, дотримуватися постів, а сімейним - дотримуватися днів шлюбу.
Сам отець Лазар знав напам'ять полуночницю, вранішні та вечірні молитви. Це допомогло йому молитися у в'язниці, де відбирали все: від хрестика до молитвослова.
- Вперше я познайомився з отцем Лазарем у 1970-х роках, — розповідає намісник Почаївської лаври архієпископ Володимир. - Він ішов по карнизику у Троїцькому соборі, щоб закрити вікно (тепер є поручні авт.). І я подумав: якого сильного духу цей чоловік.
На могилці о. Лазаря - людно
Батюшка Лазар з 1943 року пішов на фронт, де був сапером. Залишився живим і мав тільки одне поранення, бо за нього молилися знайомий ігумен та матір. Жодної людини на війні він не убив, бо не стріляв, а розміновував поля. За мужність був нагороджений кількома медалями.
- Нагороди земні - це не важливо, найголовніше - зберегти душу і бути у Господа, — передає слова батюшки о. Єпіфаній.
До смерті отець Лазар готувався ще кілька років тому. Думав, відійде, як і його духовний отець схіархімандрит Ніколай, у 86 років. Підрясник та інший необхідний одяг «на смерть» зшив собі отець Лазар власноруч років зо 15 тому, коли був ризничним у лаврі.
Заповів старець покласти йому у труну іконку Почаївської Божої Матері, якою колись благословила матір на монаший подвиг, а в руки покласти постригальний дерев'яний хрест.
Провести батюшку в останню дорогу приїхали люди з усіх-усюд. Комусь з лаври зателефонували, а хтось інтуїтивно відчув, що треба їхати до батюшки у Почаїв. А ще багато людей приїхали взяти ліків від раку, але о. Лазаря вже в живих не застали.
- Він був справжнім служителем Господа! — казали люди, коли скромну дощату труну несли подвір'ям Лаври.
- Він - святий чоловік! — висловлювалися інші.
Поховали батюшку на монашому кладовищі. Сюди приходять всі навідати старців, як і раніше, при житті…
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ПОЧАЇВСЬКИЙ ПРОЗОРЛИВИЙ СТАРЕЦЬ ЛАЗАР БУВ РОДОМ З БАРСЬКОГО РАЙОНУ. Схіархімандрит відійшов до Господа на Трійцю на 88 році життя
"