Моя мама належала до покоління, молодість якого обпалила війна. Ще довго, протягом всього життя, вона згадувала ті страшні часи. А починалось все так прекрасно…
21 червня 1941 року двір Брацлавської середньої школи вирував. Випускний вечір був у розпалі – чулася гучна музика, в танці кружляли пари ошатно одягнутих дівчат і хлопців. Всі мали плани на майбутнє – хтось йшов учитись далі, хтось – працювати. Як і було заведено, пішли гуртом зустрічати ранок нового життя. Ніхто з них ще не знав, що вже почалася війна…
Чорною хмарою затьмарила долю юнаків і дівчат клята бійня. Адже весь тягар взяло на себе покоління народжених у 1923-1924-му і більш ранніх роках. Хлопців призвали на службу, багатьох влаштували на роботу глибоко в тилу, наприклад, у Барнаулі, на військові заводи, які постачали все необхідне для фронту. Дівчата теж вистоювали черги до військкомату, щоб їх взяли добровольцями в армію. Та не всім щастило.
Багато сімей виїхали в евакуацію. Але решта залишилась в окупації. Територію зайняли румуни, які були набагато жорстокіші від німців. Часом проходили і німецькі військові частини, на ніч їх розквартировували по хатах місцевих мешканців. Мама була дуже гарною дівчиною – русокосою, кароокою, стрункою. Тому її ховали чи на горищі, чи у підвалі, щоб, не дай Боже, загарбники не познущались, як це часто бувало. В цей час населення страждало на інформаційний голод. Лише за деякими прикметами дізнавались, що у німців не все так добре, як вони кажуть. Так продовжувалось, доки радянські війська не визволили у 1944 році Вінницьку область від фашистської нечисті.
У цей же час мамі почали надходити листи від друзів. Ось рядки з тих трикутничків польової пошти, які так берегла все своє життя моя мама і які продовжую зберігати я як пам’ять про неї. Пише Сергій Дутов: «…Мне вспомнилась ты, твоя твердая, уверенная походка и легкий взмах рук. Вспомнилось, как мы все вместе сидели над учебниками и думали о будущем… Я провоевал 3,5 года и все одно и то же: госпиталя, передовая и обратно…»
20 жовтня 1944 року надійшов лист від Толі Кисілевського. Він писав про друзів-однокашників і про себе: «Работаю на военном заводе. Являюсь знатным стахановцем, имею награду наркома, получил почетную грамоту крайкома партии за отличную работу в дни Великой Отечественной войны. Сообщаю о наших ребятах. Вадим Шейкин в РККА, Шура Кравец, Витя Ткаченко тоже, Павла Ямполя убили, Аркадий Пожарук на фронте у ворот Германии, Витя Кишик – убит, Витя Пугач сейчас в Новосибирске в госпитале, без ноги, скоро уедет домой…»
Медасік (так його називала мама), лист від 10 лютого 1945 року: «Расскажу немного о себе. Пока жив-здоров. Прошел уже несколько государств, повидал всего, чего только хочешь. Написать обо всем очень трудно, когда-нибудь встретимся – расскажу, а пока могу сказать, что если бы не падала на голову всякая пакость как бомбы, снаряды и прочая чепуха, то было бы даже очень интересное путешествие». Та не судилося зустрітись – молодий офіцер загинув у Празі 9 травня 1945 року, коли Європа і СРСР вже святкували Перемогу над фашистською Німеччиною.
До мирного життя повертались поволі. Зламані долі довго давались взнаки. Юнаки ще довго ночами у снах воювали, піднімаючи з’єднання до бою… Дівчата втратили коханих, не народили таких жаданих і бажаних дітей… А скільки калік не витримали випробування долі?..
У травні, в дні, коли буяє різнобарв’я квітів і перша свіжа зелень, ми згадуємо тих, хто віддав життя за наше щасливе сьогодення. А ось 22 червня – день, коли треба замислитись, чи варто віддавати його через амбіції вождів для їхнього возвеличення ціною людських життів.
Мами давно немає серед живих, але я часто згадую, як вона співала пісні воєнного часу, як згадувала часи лихоліття, а, найперше, своїх друзів, які не повернулись з великої війни… Світла пам’ять всім людям того покоління... Ми пам’ятаємо вас!
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ЗАВТРА БУЛА ВІЙНА... "Хлопчики, хлопчики, повертайтесь живими назад", - ці щемливі слова були тією молитвою, якою проводжали на фронт юнаків призову 1941 року
"