В експертному співтоваристві панує напруження, усі не тільки довгострокові, а й середньострокові прогнози по Україні розсипаються на порох під час зіткнення з чорноземною дійсністю. Справа дійшла до того, що не тільки прогноз - адекватний аналіз ситуації все частіше виявляється неможливим.
Щоб зрозуміти, що відбувається - треба подивитися по-іншому, побачити, що відбувається з країною. Ну і, звичайно, ні в якому разі не переглядати політичні програми українського телебачення, особливо С. Шустера й “Інтеріаду”. Як сказав класик: “Падають надої і знижується народжуваність”. Якщо російське ТБ пішло шляхом тупого оболванювання обивателя, то обивателя українського добивають демонстрацією національної політичної еліти в усій її красі. Якщо серйозно, увагу експертного співтовариства чомусь оминуло дві події, які, на нашу думку, характеризують ситуацію в Україні значно глибше й адекватніше, ніж усі минулі й майбутні передачі “Шустер-1ivе” разом узяті. Минулоріч жителі Києва визнали професію вчителя другою за непрестижністю після двірника. Приблизно в той самий час Л. В. Губерського призначили ректором Київського національного університету. Не будемо вдаватися в патетику, згадуючи Бісмарківску формулу: “Німецьку націю створив пруський шкільний учитель” і приплакувати над долею народу, який не цінує і не поважає власних лікарів, учителів, учених тощо. Ця реальність, дана нам у відчуттях, означає, що конкретному суспільству на початку ХХI століття не потрібні всі зазначені професії. Призначення Л. В. Губерського, чудової людини й надефективного бізнесмена, відбулося завдяки підтримці всіх трьох гілок влади. Це означає, що вище політичне керівництво України схвалює досвід комерційної діяльності КІМО та благословляє проекцію цього досвіду не тільки на КНУ ім. Т. Шевченка, а й на всю систему української вищої освіти. Відтак вище політичне керівництво держави згідно з тим, що Київський національний університет уже вибув зі списку 1500 ВНЗ світу, які надають якісну освіту, й що “виш” уже ніколи не повернеться в цей перелік. Ось уже й Кувейт відмовляється посилати студентів в Україну - у зв"язку з низькою якістю навчання. Усе зазначене означає, що в нашій державі вже не мають значення освіта, наука, культура, інтелект і компетентність, що соціальні ліфти, побудовані на них, відімкнені, що українське суспільство перейшло в іншу цивілізаційну сферу. Зазначимо ще низку відмінних рис: • “слабкість і розклад державних структур, що призводить до їх цілковитої нездатності формулювати й захищати національні інтереси; • тотальна корумпованість правової системи; • катастрофічне спрощення соціальної структури, зникнення середнього класу, люмпенізація інтелігенції; • дискредитація і деградація демократичних інститутів і процедур; • різке погіршення, у зв"язку з відсутністю контролюючих і регулювальних органів, громадських інститутів стримування і контролю, якості життя індивідуума, особливо щодо освіти, охорони здоров"я, екологічної безпеки, харчування тощо; • цілковита аморалізація і деморалізація суспільства, яка породжує його криміналізацію”. Це не цитата з дослідження про стан українського суспільства, Боже, помилуй. Це – слова У. Соммерсбі, який досліджував цивілізаційну катастрофу в Тропічній Африці на прикладі Нігерії і Заїру. Озирніться... Не менш цікава траєкторія і динаміка процесу цивілізаційної катастрофи згідно з дослідженням У. Соммерсбі. І етап. Після проголошення незалежності країну очолюють заслужені борці за свободу - Джошуа Нкомо, Кваме Нкрума, Луї Сенгор, Патріс Лумумба. Але реальна влада залишається в руках колоніальної адміністрації, вивченої і вишколеної в метрополіях, призвичаєної до законності й порядку. Нові країни розвиваються, відбувається не лише зростання національної самосвідомості, а й підвищення добробуту, частково завдяки успішній експлуатації почуття провини колишніх метрополії. Збереженню стабільності сприяють системи освіти, охорони здоров"я, конфесійні структури, що їх створили колонізатори. II етап. Якісна зміна складу керуючої адміністрації. Ключові посади займають особи, які вже не отримали школи метрополії і ті, хто в колоніальному апараті перебував на незначних посадах. Основну роль у формуванні управлінського апарату починають відігравати родоплемінні зв"язки, правову систему замінюють племінні статути, буйно розквітає корупція, розпочинається економічна стагнація і руйнування соціальної інфраструктури. III етап. Міжплемінна ворожнеча. Держінститути руйнуються і перетворюються на більш-менш організовані банди по розкраданню природних ресурсів і міжнародної допомоги. Населення, позбавлене будь-яких цівілізуючих інститутів, занурюється у дикість. “Адміністратори” інкорпоруються до складу “урядів” із пальм. IV етап. Колапс. Війна всіх з усіма. Це нічого вам не нагадує? Принципова відмінність - у нас держдіячів знімають зі смерек або ловлять на териконах. А тепер уважніше придивіться до нашої ситуації. Такі показники як Індекс людського розвитку ООН, індекс Джинн усе переконливіше посувають Україну на місце десь між Гондурасом і Кенією. Якість життя наразі, звичайно, відрізняється від Тропічної0 Африки, але тенденція... Та й політичні інститути та процедури в нас починають підозріло нагадувати тамтешні. Ось у Нігерії: 100% йоруба за умови 100% явки голосує за свого племінного вождя, 100% хауса - за свого. Незважаючи на особистості, платформи, ідеологію. Чим не наше помаранчево-синє протистояння? У державі розгортається повномасштабна цивілізаційний катастрофа, немов увімкнулася гігантська машина часу, повертаючи назад величезні території. Вважають, що в Африці цивілізаційну деградацію розпочав трайбалізм. А що її спричинило в нас, адже племена “синіх” і “помаранчевих”, що більше “біло-сердечних” з"явилися нещодавно? Юлія Володимирівна Мостова вважає, що основним інструментом цивілізаційної деградації України є вітчизняний бізнес. Ми думаємо, у зв"язку з яскраво вираженою відсутністю Гейтсів, Яккок і Рокфеллерів, доречно говорити про Великий Базар. Справді, український Великий Базар зіграв ключову роль в аморалізаціі суспільства та його цивілізаційній деградації. Здобувши повноту влади в країні, Великий Базар зруйнував державну систему й упевнено веде державу до соціально-економічної катастрофи. Безумовно, український великий бізнес кримінальний за своїм генезисом, у зв"язку з чим принципово не міг створити економіку нової якості. Але шановна пані Мостова сказавши “А”, чомусь посоромилася сказати “Б”. Будь-який бізнес у будь-якій країні настільки ж аморальний, настільки ж стратегічно непередбачуваний (пригадайте Медоффа або спекулянтів із Воллстріт, які щохвилини наближали власну катастрофу), такий же соціально безвідповідальний (але в цивілізованій державі влада примушує бізнес думати про національні інтереси, дотримуватися закону і правил гри, в цивілізованій країні цивільні інститути змушують бізнес нести соціальну відповідальність). Тому не можна не згадати й персонального творця української цивілізаційної катастрофи – Віктора Андрійовича Ющенка. Він зруйнував інститути й механізми української державності, зняв усі обмежувачі й запобіжники, привівши до влади зграю дрібних мародерів. У підсумку утворився реальний вакуум влади, який заповнив Великий Базар. Практично за три роки Великий Базар анулював уплив на формування політики з боку державної бюрократії, силових еліт, технократів, інтелектуалів, розмиваючи та підриваючи їх позиції в суспільстві, знищуючи структури. Зруйнувавши всі державні та громадські стримувачі й обмежувачі власної діяльності, Великий Базар установив у країні режим злодійського свавілля. Найстрашніше те, що вибратися з воронки цивілізаційної катастрофи Україна самостійно, спираючись лише на власні сили, вже не може. Усунути Великий Базар із влади й політики за допомогою демократичної процедури неможливо. Виникла тенденція мінімізації впливу населення на результати виборів, контроль над ЗМІ, заточені під кілька фігур політичні машини - все це в підсумку дало профанацію демократичних інститутів і демократичних процедур. Українська демократія померла на Базарі. Навіть якщо в українській політиці з’явиться гібрид Рузвельта з Де Голлем - у нього все одно не буде жодного шансу. Базар не впустить. Деякі оптимісти бачать шанс країни в появі нового політичного покоління. Ви Лесика Довгого бачили? Нульові шанси навіть на нормальний переворот. У нас уже немає силовиків. Є базарні охоронці, не спроможні на акт громадянської мужності. Під час цивілізаційної катастрофи обрушується практично весь постсоціалістичний простір. Вибираються з неї тільки позбавлені значної частини суверенітету країни - колишні соцкраїни (достатньо подивитися як Євросоюз за вуха витягує з ями Болгарію і Румунію). Другий варіант - катастрофи вдалося уникнути країнам з осмисленими авторитарними режимами - Білорусі, Азербайджану, Казахстану. Але в українському варіанті вже навряд допоможе навіть спроба повернутися до осмисленого авторитаризму - держмеханізм зруйнований настільки, що навіть поганеньку диктатуру скласти вже не має з чого. Історичний шанс сучасної України, основна перевага перед Заїром - у географічному становищі. Заїр посеред Європи, в одному з нервових вузлів геополітики нікому не потрібен. Для виповзання України з воронки цивілізаційної катастрофи необхідні десуверенізація, цілковите усунення діючої політичної еліти, введення косовських механізмів зовнішнього управління. Як і в Косово, в Україну необхідно везти поліцейських, суддів, прокурорів, митників, банківських керуючих, щоб забезпечити умови для повернення в цивілізовану сім"ю народів. На десуверенізацію (але не на косівський механізм) згоден і Великий Базар, що побоюється прямої й безпосередньої відповідальності за результат владарювання. З десувереніцацією і косовізацією впокориться і суспільство, зневірене в змозі народити повноцінну й відповідальну політичну еліту. Запитання тільки в тому, хто володітиме мандатом на зовнішнє управління і в яких формах воно здійснюватиметься. Це й тільки це запитання вирішуватимуть під час президентських виборів. Права на інший вибір ні українське суспільство, ні його політична еліта вже не мають. Не заслужили.Петро ЛЕЛИКм. Київ
(Друкується зі скороченням. Повний текст матеріалу читайте на сайті “Львівської газети” - http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2009/06/04/37967/)
Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости " Зімбабве як національна мрія"