Незалежна Україна побачила розправу, якої з часів Брежнєва ще не було. На засіданні президії Національної спілки письменників України її голова Володимир Яворівський ініціював питання про висловлення недовіри головному редактору “Літературної України” Михайлові Сидоржевському.
“За” проголосувало 15 членів президії (троє – проти; п’ятеро утрималися). Також на президії виключили зі складу НСПУ письменницю, одного з редакторів “ЛУ” Галину Тарасюк, активістку кампанії щодо усунення Володимира Яворівського з посади голови НСПУ й оприлюднення інформації про майно Спілки.Рішенням президії т. в. о. головного редактора газети призначено заступника голови НСПУ Василя Шкляра. Не дочекавшись юридичного оформлення цього питання через збори засновників ТОВ “Літературна Україна”, пан Сидоржевський написав заяву про звільнення за власним бажанням. Також він наголосив на своєму виході зі складу Ради НСПУ. За попередньою інформацією в пресі, керівництво Спілки категорично відкидає версію щодо звільнення за опозиційність, а новоспечений т. в. о. головного редактора Василь Шкляр навіть процитував листа Павла Загребельного, якого той написав за кілька місяців до смерті, мовляв, “Михайло Сидоржевський – редактор, який ненавидить письменників”. То кого ненавидить, а радше хто ненавидить колишнього головного редактора “Літературної України”, - про це в розмові з журналістом, письменником і просто безкомпромісною людиною Михайлом Сидоржевським.
- То які, на вашу думку, підстави для того, що пан Яворівський висловив вам недовіру? - Передусім причини варто шукати в політичній та ідеологічній площинах. На посаді головного редактора я працював рівно рік. За цей час газета суттєво змінилася. Матеріали набули полемічного, дискусійного, відкритішого характеру. Відтак видання не оминало найважливіші аспекти не тільки літературного, а й політичного життя. Хоча особливо відвертого тиску з боку керівництва НСПУ за мого редакторства практично не було, проте чітка проукраїнська, державницька позиція газети імпонувала, звісно, не всім. Зокрема, видання не приховувало курсу на підтримку політики чільного президента України Віктора Ющенка. Зрозуміло, довго такого “нахабства” один із помітних діячів БЮТ Володимир Яворівський витримати не міг. - Що закидали вам під час президії, висловлюючи недовіру? - З-поміж безглуздих і безпідставних звинувачень на кшталт “Сидоржевський ненавидить письменників” чи “Сидоржевський плебеїзував газету” (про це говорив “аристократ” від літератури В. Базилевський), не останню скрипку відіграла низка публікацій у “Літературній Україні” щодо скандалу навколо майна Спілки. У цій складній ситуації газета, на мій погляд, зайняла виважену, об’єктивну позицію і надала трибуну всім сторонам конфлікту, а не лише голові Спілки Володимирові Яворівському. Бо це насамперед газета письменників, а не керівництва Спілки письменників.
Оксана Жила
Для “Газети”
Микола Жулинський, літературознавець, політик, директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, академік НАН України, 3-й голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка
Михайла Сидоржевського знаю як прекрасного публіциста, гострого та принципового чоловіка. Він із наснагою взявся за редагування “Літературної України”, однак потрапив у фінансові проблеми. У Михайла не було практично жодної фінансової підтримки з боку Національної спілки письменників України, він випрошував кошти на кожен номер, наче жебрак. Однак за редакторства Михайла Сидоржевського газета не брала участі в політичних іграх, а займала власну безкомпромісну позицію. Основною причиною звільнення вважаю те, що пан Сидоржевський був надто колючим і “незручним” для відповідних сил. А закид, мовляв, він ненавидить письменників – абсурд. Володимир Яворівський думав, що Сидоржевський-редактор стане ручним. Проте останній завжди мав свою позицію, зокрема щодо БЮТ, до якого руками й ногами пристав пан Яворівський. Це звільнення – ще один ляпас верхівці Національної спілки письменників України.
Галина Тарасюк, письменниця, яку минулого тижня виключили зі складу НСПУСьогодні вирішила покинути “Літературну Україну”. Мені вже просто смішно з усього цього. Якою була мотивація мого виключення? За аморальну поведінку й нанесення моральної шкоди іміджу Спілки. Це ж абсурд! У НСПУ дійсно великі порушення, її майном користуються лише одиниці і я не промовчала про це. Знала на що йду, довго це обдумувала, радилася, не всі мене підтримали, проте для мене це була справа честі. На жаль, багато хто злякався, бо знають, що люди, проти яких доведеться виступати, дуже підступні та впливові. У їхніх руках прокуратура, суди, певні партії. Однак оскаржуватиму рішення НСПУ в судовому порядку, бо не дозволю, щоб мені закривали рота безличні особи. Я повна сил і боротимуся з ними, щоб усі побачили, хто керує Національною спілкою письменників України. Володимир Яворівський - лукава, підступна і брехлива людина, що забалакала простий український народ своєю псевдоморалістичною публіцистикою. Але ми показали його справжнього. От і маємо. Це ще гірше, ніж у 1937 році, коли в такий спосіб позбавилися Винниченка, Грушевського й інших “незручних” письменників. Це зачароване коло, що набирає обертів під дбайливим наглядом пана Яворівського.
Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Скандал у Спілці письменників"