Розмова зі Степаном Гавришем, першим заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони
Блок Юлії Тимошенко нарешті офіційно підтвердив те, що так довго категорично заперечував. Прем’єр-міністр готова укласти довготривалу угоду про співпрацю з Віктором Януковичем, утворивши так звану широку коаліцію, яку в народі називають “ширкою”. Наразі не відомо, що стане предметом цієї коаліції, як розподілять міністерські та парламентські посади між представниками двох мегаблоків і чи вноситимуть вони зміни до Конституції, зокрема щодо обрання президента в парламенті. Однак таємність цих переговорів засвідчує, що Юлія Володимирівна та Віктор Федорович готові на все для поділу влади на двох. Докладніше про ймовірні наслідки та сценарії розвитку подій – у розмові з першим заступником секретаря РНБО Степаном Гавришем.– Якими можуть бути наслідки об’єднання Партії регіонів і Блоку Юлії Тимошенко?– Критична необхідність “перезавантаження” влади існує, і це єдиний спосіб виходу з дуже складної не лише фінансово-економічної, а й політичної кризи. У традиційних демократіях такі “перезавантаження” відбуваються шляхом виборів органів влади й насамперед парламенту, який є ключем, що відкриває двері до стабільності. За останній час це сталося в багатьох країнах Європи та не мало жодного негативного впливу саме на формування стабільності. Щодо України, то в нас особливий випадок, коли таке “перезавантаження” відбувається шляхом пошуків угоди між політичною більшістю, яка нині не має ресурсів для ухвалення жодного рішення, й опозицією, яка, здавалося б, має блискучі можливості для критики політичної більшості та для вимог дочасних виборів, аби на цій основі сформувати політичну владу власними силами. Наслідки такого українського пакту можуть бути різними. Якщо змінять Конституцію, й українському народу відмовлять у праві обирати президента, та ще й за умов, коли в країні немає реальних національних парламентських партій, які відстоювали б спільні для нації цінності, то ми тільки спричинимо чергову кризу, яка буде значно більшою і глибшою та надзвичайно посилить політичну турбулентність держави. Інший негативний наслідок пов’язаний із тим, що внутрішня боротьба між двома конкурентними політичними силами може призвести до дуже серйозного конфлікту влади й суспільства. І тоді вулиця може визначати правила гри, що є не найкращим способом, оскільки революція в такий момент може знесилити державний і національний організм. Які можуть бути позитивні наслідки в цьому плані? Так, якщо мова про публічний діалог із суспільством, публічне оголошення принципів і не тільки принципів, а й планів, що їх підтримає суспільство, то це може бути великий пакт, який може зіграти позитивну роль. Але поки що в дискусіях цього не помітно. Закритість переговорів, оголошення різноманітних політико-інформацій, несподіваних рішень і пропозицій засвідчує, що ми ослаблюємо державну систему управління та свої демократичні цінності. – Чи загрожує нам конституційний переворот?– Якщо все відбуватиметься в межах легітимної практики, яку передбачає Конституція, то юридично це не буде конституційним переворотом. Однак із погляду суспільної практики, інтересів нації це дійсно можна розглядати як крок назад від демократії, коли на заміну демократичним цінностям проштовхуватимуть псевдодемократію: партійно-парламентська тиранія замінить спробу боротися проти тиранії однієї особи. І перша тиранія значно гірша, бо її захищатиме представницький мандат, вона матиме певну електоральну підтримку тощо. Головне й найнеприємніше, що це може стати причиною серйозної ізоляції України, і – що найобразливіше – фактично йдеться про згортання процесу формування з українців політичного народу, тобто нації. – Побутує думка, що створення широкої коаліції є спробою забезпечення власного політичного майбутнього Юлії Тимошенко та Віктора Януковича в умовах тотальних падінь їхніх рейтингів. Прокоментуйте, будь ласка.– Абсолютно переконаний, що головною рушійною силою таких переговорів є боротьба не за прогрес, а за владу, що є протилежними завданнями для будь-яких демократичних сил, для будь-яких демократичних груп. Зрозуміло, в таких умовах у країні фактично зникне опозиція, яка є ключовою системою, що забезпечує демократію, і це означає тільки одне – в опозиції залишатиметься тільки чинний президент зі своєю малочисельною командою, яка не має достатнього рейтингу довіри. Проте це може призвести до спалаху політичної боротьби, оскільки в країні вже створено певні політичні традиції – завдяки тому самому майдану, іншим протестним акціям. Суспільство може отямитися від цього та почати формулювати відповіді на запитання шляхом дії вулиці. Чи пробудиться українське суспільство до таких дій – складно сказати. Єдине, в чому я абсолютно переконаний, електорат – і помаранчевий, і біло-блакитний – не матиме одностайної точки зору на підтримку цієї коаліції. Відтак їхні рейтинги від цього абсолютно не збільшаться. Однак завдання, власне, й полягає в тому, щоб не проводити демократичних процедур, тобто виборів. Мова про пошуки певної стабільності, коли тривалий час дозволить просто “заговорити” суспільство, взяти величезний тайм-аут, під час якого знайти інші способи впливу на суспільство та не допустити ніяких акцій. Хоча я думаю, що це абсолютна наївність і в Україні така тактика не може працювати. – Навряд Президент пасивно спостерігатиме за тим, що відбувається. Які кроки можна очікувати від нього та наскільки вони будуть ефективними?– Президент – гарант демократії. Він зобов’язаний активно й рішуче діяти, і це єдиний спосіб реалізувати волю 52% українців, які за нього голосували. В нього немає вибору, він зобов’язаний активно звертатися до суспільства, роз’яснювати свою позицію та наслідки таких політичних планів. Мені здається, настає основний час політичної кар’єри Президента – він має відповісти народу за минулі роки влади, повернутися до сильного Ющенка, який особисто здатний відповідати на виклики часу. Думаю, це буде непросто, але якщо це відбудеться, то Віктор Андрійович може стати надзвичайно сильним політичним гравцем у країні.
Розмовляла Ірина Гамрищак
Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Президент – гарант демократії. Він зобов’язаний активно й рішуче діяти"