Я довго вагалась, чи виносити цю історію на загал. Надто вже особисте у ній. А ще стосувалось це не лише мене, а й близької подруги, з якою були нерозлийвода з дитинства. Два тижні тому вона разом з мамою та молодшим братом виїхали на ПМЖ до Греції. Мабуть, настав час скинути з душі тягар, який гнітить її ось уже 10 років…
Ліля мешкала у сусідньому будинку і так сталося, що матусі спочатку разом возили нас, своїх доньок, у колясочках, а згодом ми підросли і потоваришували. Тато подруги дуже пив. Оковитою заливав горе: якось, повертаючись з роботи, не справився з керуванням і на смерть збив школяра. Слідство довело, що вини шофера не було і чоловіка покарали умовно. Депресія поволі переросла у справжню алкозалежність. Інтелігентна людина з двома вищими освітами, яка нещодавно керувала солідною компанією, деградувала на очах. Його не цікавили ніхто і ніщо, крім оковитої. За ковток горілки душу дияволу, мабуть, продав би. Не раз мама Лілі плакалась моїй, що, будучи «під мухою», чоловік бив і виганяв її з двома дітками посеред ночі на вулицю. Як вона його не вмовляла, навколішках благала схаменутися, а результату — нуль. У рідкісні хвилини тверезості просив вибачення і обіцяв, що неодмінно «зав'яже». Але далі слів справа не йшла…
Врешті-решт, зрозумівши, що сам він з хворобою не справиться, жінка звернулась до спеціалістів, щоб, як в народі кажуть, «закодувати». Лікар попередив, що це дуже серйозний крок і наслідки можуть бути більш ніж фатальними.
Але відступати було нікуди — поперек горла стали усі ті дебоші, які мало не щодня влаштовував благовірний. Після відповідної процедури, яку провели під гіпнозом, чоловікові заборонялась й крапля спиртного. Навіть солодку воду і квас не можна було пити (не кажучи вже про ряд ліків, на кшталт, корвалолу). Він стійко тримався місяць. Сім'я наче відродилась: мир, спокій, злагода… На жаль, ідилія тривала недовго…
Того дня я, як зазвичай, зайшла до Лілі на мультик. Вдома був і її тато. Мама з братиком саме поїхали в село допомагати бабусі садити городину. Не знаю, як це трапилось, але чоловік на наших очах випив стопку горілки. «Бач, і живий!» — пожартував, а через кілька хвилин скрутило від болю на підлозі. З його рота пішла піна. Ми кричали від переляку. На той крик і прибігли сусіди, які викликали «швидку». Він помер до її приїзду на наших очах.
…З тих пір пройшло більше 10 років, а я досі не можу дивитись на спиртне — мене одразу нудить. Якийсь психологічний бар'єр… У компаніях навіть не приголублюю шампанське чи пиво. Усі завжди вмовляють і дивуються такій стійкості, дехто навіть ображається. Ніколи нікому не розповідала про той жахливий випадок, а зараз чомусь зважилась. Є речі, які несила тримати у собі…
Источник: Молодіжна газета Вінничини | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
"ПІСЛЯ КОВТКА ОКОВИТОЇ БАТЬКО ПОДРУГИ ПОМЕР НА НАШИХ ОЧАХ, а я з тих пір не можу на спиртне навіть дивитись…"
"