«Шановна «Молодіжко»! Я розповім усе, що наболіло, бо не соромлюсь почуттів, які переповнюють душу. Точніше, на даний момент відчуваю лише одну емоцію — це ненависть. Об'єкт мого роздратування не подруга-зрадниця чи коханий хлопець, який покинув, а… рідна сестра. Хтось може подумати, що я нелюд. Прошу суворо не судити за першим враженням, бо воно часто буває помилковим. Принаймні, вислухайте мою історію до кінця, а вже тоді робіть певні висновки.
Марина старша за мене на 2 роки. З дитинства вона хворіє на астму, тому батьки завжди більше піклувались про неї. Мені залишались лише крихти їхньої уваги. Доки родина їздила по морях, санаторіях, щоб хоч якось покращити стан сестри, я виховувалась у бабусі. Чесно кажучи, з трьох років мене кинули напризволяще, бо у селі городів гектарами, худоба, господарство велике — ніколи бабці було зі мною панькатись.
У школі Марина була круглою відмінницею. Жодна олімпіада і шкільний концерт без її участі не відбувались. Щодо мене, то з навчанням одразу якось не склалось. Найважче було чути, як вчителі казали: «Твоя сестра справжня зірочка, розумниця, гордість наша. А в кого ти вдалась?!».
Мої батьки не дуже заможні люди (майже усі заощадження йдуть на ліки Марині), тому нових іграшок, не кажучи про одяг, персонально для мене ніколи не купували. Доношувала те, з чого виросла старша сестра. Її старенькі плаття, зношені туфлі… А так хотілось свого, щоб ще пахло фабрикою!
Інколи мені здається, що батькам взагалі все одно, що зі мною. Мама приходить з роботи і перша фраза: «Мариночко, як ти? Поїла?» Одного разу у мене страшенно боліла голова і я поскаржилась неньці, а у відповідь: «Що за вигадки і мазання? Ти доросла дівчинка, хіба не знаєш, де аптека? Та й досить прикидатись, щоб тільки не йти до школи». А я вам клянусь, що тоді мені справді було дуже і дуже погано.
У школі мені дуже подобався один хлопець. Я соромилась заговорити з ним першою і чекала, доки він зробить перший крок. Якось він зателефонував на домашній. Я мало не зомліла від радості, гадала, що хоче запросити мене на побачення. Насправді ж, Вадим запропонував піти у кіно, але не мені, а… старшій сестрі. Усі мої дівочі мрії були знищені вщент…
…Так, я ненавиджу свою сестру незважаючи на те, що ми з нею однієї крові і під одним серцем лежали. Вона завжди в усьому найкраща, а я постійно залишаюсь ніби у тіні, поза увагою і батьківською любов'ю. Нас часто порівнюють і в цьому порівнянні Марина на голову вища. Набридло бути сірою мишкою і додатком. Хочеться хоч раз відчути себе королевою. Як не стараюсь, а все не вдається. Не знаю до чого призведе ця потаємна злоба на сестру. Заздрість руйнує і «їсть» мене зсередини. Що робити — не знаю, але далі так жити не можу…
Источник: Молодіжна газета Вінничини | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
"НЕНАВИДЖУ РІДНУ СЕСТРУ, БО ВОНА ЗАВЖДИ В УСЬОМУ НАЙКРАЩА…"
"