ЗАМАХУ НА ГІТЛЕРА НЕ БУЛО? Художній фільм "Вервольф" - вигадка режисера, стверджує начальник Вінницького архіву СБУ

На своїй вінницькій резиденції Адольф Гітлер затвердив план наступу на Східному фронті, зустрічався з Борманом і купався в басейні. Пізніше місцевий колгосп зробив з басейну силосну яму, а поміж сосен, де прогулювався фюрер, нині заїжджі смажать шашлик, а місцеві – пасуть корів.

Під землею, за різними оповідками, вибухівка, таємні документи і навіть бурштинова кімната. Кажуть, що й радіаційне середовище, яким опромінився Гітлер. У вихідні телебачення послало ще одну оповідку про “Вервольф”. За версією фільму, на вінницькій резиденції було організовано замах на Гітлера, але вбили його двійника.

“На 90% сюжет фільму “Вервольф” – це художній вимисел режисера, – каже Зінаїда Шайтанова, начальник архіву СБУ у Вінницькій області. – Україна була в жорсткій окупації, тим більше, був дуже жорсткий режим й неймовірна охорона самої ставки, тому навряд чи могла бути спланована і здійснена спроба вбивства Гітлера”.

Є й версія, що ставки взагалі не було, а був макет, щоб відвернути увагу, а Гітлер насправді квартирував у самій Вінниці, в теперішній психоневрологічній лікарні ім. Ющенка, яка збудована на березі Бугу з мальовничими краєвидами. Бо саме за краєвидами вибрали місце для будівництва ставки. Їх знімав особистий фотограф Гітлера.

Про це ще в 70-х роках знав вінницький письменник Микола Рябий, який, пишучи роман про “Вервольф” “Облава на озброєного вовка”, вивчав секретні документи по ставці та щоденники, в яких ад’ютанти Гітлера описували його перебування тут, а також записи радянського розвідника, до речі, січового стрільця української Галицької армії, який розсекретив цей об'єкт, але Сталін, як каже Микола Рябий, не взяв це до уваги.

Ось як, зі слів письменника, виглядали ставка й бункери за документами, які він вивчав: “Шість метрів товщина стін з гуми, розплавленого скла, залізобетону. Там була кімната Гітлерова, Євина кімната, приміщення для ад'ютантів, картографічна кімната, де збирались наради, всілякі служби зв'язку, побуту... В ошатного вигляду дерев’яних будиночках були офіцерське казино, німецькі житлові будинки і басейн”.

Всі ставки в одному стилі будував один і той же архітектор. Бетонні стіни обшальовували деревом, на них, як прикраси, чіпляли які-небудь мисливські трофеї.

“Якихось, будемо казати, мистецьких цінностей там не було, бо не було потреби.

Я чув таке, що хочуть туди потрапити, проникнути в те підземелля, мовляв, там коштовності. Так от, ніяких коштовностей там немає. Начинили ставку авіабомбами та й підірвали. Що там може бути? Що, німці настільки дурні, щоб не вивезти, те, що мало якусь цінність?”

Микола Рябий сміється і над версією, що, мовляв, бункер Гітлера був вимощений радіоактивним гранітом, від якого опромінився фюрер і внаслідок головного болю програв війну.

“Той, хто пише, що, мовляв, Гітлер був так довго у ставці, що опромінився і його почало судомити – це все дурниця. Так, він мав хворобу Паркінсона, але це все наслідок отруєння газом у часи Першої світової війни. Він воював і отримав рицарський хрест”.

Версію про опромінення і підземні ходи, начинені скарбами, хотів перевірити і теперішній “власник” ставки – генеральний директор “Віноблагроліс” Михайло Вдовцов.

“Радіоактивне тло там – як скрізь у Вінниці. Говорити про щось цінне під землею нема сенсу, бо нема документів”.

Як запевняє Зінаїда Шайтанова, ознайомитись з архівними документами по “Вервольфу”, які залишились у Вінниці, можна за годину. Всі цінні папери одразу забрали до Москви, а у Київ – томи з даними про забезпечення та режим роботи ставки.

За дослідженнями Миколи Рябого, Гітлер вперше у свою вінницьку резиденцію прилетів влітку 1942 року й почувався там безпечно, аж поки не з'явилися листівки партизана Івана Калашника. Він знав німецьку, переодягався в їхню форму й вдало проводив операції навколо ставки. Так от, після його розкиданих “Виходжу з підпілля й переходжу в наступ” Гітлер, нібито в рамках безпеки, повернувся в Берлін і у Вінниці з'явився вдруге, вже коли керував діями на Курській дузі. Невдовзі, відступаючи, гітлерівські війська підірвали ставку.

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике