Імунітет до стресу: чи можливо це?

Імунітет (від лат. immunitas – звільнення, позбавлення) – спосіб захисту організму від агентів (і живих, і неживих), які мають ознаки генетичної чужорідності. Такі ознаки можуть мати бактерії, віруси, продукти їх життєдіяльності, білки, високомолекулярні утворення небілкової природи, змінені власні антигени.

Стрес (англ. stress – напруження) – сукупність усіх неспецифічних змін, які виникають під впливом будь-яких сильних збудників, що супроводжує перебудова захисних систем орга­нізму (Г. Сельє).
Прочитавши та зіставивши ці два визначення, легко зробити висновок: стрес та імунітет взаємозалежні.
Усе частіше люди нарікають на велику кількість негативних впливів, так званих стресогенних чинників. Це жорсткий ритм життя, недостатня фізична активність, несприятливе екологічне середовище. Але, як вважають фахівці, було б помилкою думати, що в давні часи людина не відчувала напруження. Стрес – реакція, яка виникла й закріпилася в еволюційному процесі як біоло­гіч­но необхідна. Адже стрес посилює функціональну актив­ність життєво важливих систем, готує організм до дії, змушує боротися із загрозою або втікати від неї.
Стресовий стан людини супроводжують специфічні фізіологічні зміни, наприклад, підвищення тиску, часте серцебиття, виділення поту, прискорення дихання. Встановлено, що під час стресу відбувається посилення процесів перекисного окислення лапідів, яким останнім часом надають великого значення в розвитку патологій.
Сам стрес, стресові ситуації не є небезпечними для людини і не шкодять здоров’ю. Але лише в тому разі, якщо впродовж певного періоду організм зможе адаптуватися до стресової ситуа­ції, якщо навантаження не виявиться занадто великим.
І немає значення – приємна чи неприємна ситуація. Важливо лише те, наскільки інтенсивну роботу повинен виконати орга­нізм людини, щоб пристосуватися до нових вимог. Якщо вимоги завищені, а ресурсів організму не вистачає, то вплив матиме руйнівний характер, небезпечний для здоров’я і життя людини. У кожного організму свої рівні резервних можливостей, “адаптаційної енергії”.
Під час спеціальних дослі­джень фахівці виявили, що організм тренованої людини може витримати безперервні стресові навантаження не більше, ніж упродовж двох місяців. Далі, якщо інтенсивність не послаблюється, організм виснажує свої поверхневі захисні функції і починає використовувати глибинні ресурси. З’являється небезпека виникнення і розвитку різних недуг, зокрема ішемічного захворювання серця, гіпертонії, гастриту, алергічної реакції, порушення обміну речовин, вторинного імунодефіциту.
Проявом імунодефіциту є часті або хронічні інфекції. При цьому імунна система також “здається” не відразу. Вона, як і будь-яка інша система захисту, має декілька загорож, “ліній оборонних споруд”.
Першими бар’єрами для інфекції є шкіра, слизові та секретовані ними речовини. Якщо інфекційні агенти проходять через ці бар’єри, в боротьбу вступають усі сили організму, які разом зі специфічними імунними механізмами у вигляді антитіл і лімфоцитів утворюють імунну систему. На це, природно, йде багато енергії, організм виснажується і втрачає здатність протистояти генетично чужим елементам. Щоб цього не відбулося, слід володіти елементарними навичками виходу зі стресових ситуацій, а також знати, що можна їм протиставити і як загартувати свій імунітет.
Найпростішим способом виходу зі стресової ситуації є зміна ставлення до неї. Відоме висловлювання Марка Аврелія: “Зміни своє ставлення до речей, які тебе турбують, і ти почуватимешся в безпеці”. Щоб це зробити, часто необхідна консультація психолога чи просто обговорення проб­леми з іншою людиною – товаришем, родичем, а інколи – прос­то сусідом у купе.
Автор теорії стресу Ганс Сільє запропонував єдиний спосіб порятунку – фізичне навантаження в повному обсязі. Вважають, що для створення нормального фізичного навантаження за помірного стресового навантаження необхідно займатися фізичними вправами не менш ніж годину-дві на день двічі на тиждень. Фізичні вправи можуть бути будь-якими: плавання, лижі, тренажерний зал тощо. У процесі роботи м’язів нервова система також заряджається енергією. Якщо м’язи працюють тривалий час, то використовують усі запаси енергії, накопичені в ній, і починають використовувати речовини, в тому числі токсичні, які містяться в інших тканинах. У такий спосіб відбу­ваєть­ся очищення організму. За достатнього фізичного навантаження змі­нюється біохімія організму. М’язи “спалюють” адреналін, оскільки він служить паливом для їх роботи. Активізується гормональна система і замість надмірного адреналіну і подібних йому речовин, накопичених унаслідок нервового напруження, підвищеної тривоги, збу­дження, незадоволення, виробляються морфіноподібні речовини. Саме вони дають нам енергію, радісний настрій, блиск в очах, привабливий зовнішній вигляд.
Упоратися зі стресом допомагає також збалансоване харчування. Унаслідок напруження та стресових впливів організм відчуває білковий голод. У багатьох людей при згадці цього слова в уяві виринають кадри військової кінохроніки, постаті жертв концтаборів тощо. Але це голод у крайньому виразі. Потрібно пам’ятати, що існує також прихований голод, коли організм не отримує з харчами всіх необхідних компонентів для забезпечення життєдіяльності.
Якщо організм перебуває у стані стресу, суттєво зростають його потреби у вітамінах-антиоксидантах, мікроелементах, а також адаптогенах. При стресових впливах особливо необхідні вітаміни С, А та Е. Мікроелементи поділяють на життєво важливі – кобальт, залізо, мідь, цинк, марганець, йод, фтор, бром – і ймовірно необхідні: алюміній, строн­цій, молібден, селен, нікель, ванадій. Організм у стресовому стані також відчуває підвищену потребу в цинку та літії.
На завершення подамо вправу, яка допоможе зняти зайве м’язове напруження, яке завжди супроводжує стрес.
Сядьте так, щоб вашому тілу було зручно, а м’язи могли роз­слабитися. Спрямуйте свою увагу на найнапруженіший м’яз і уявіть, що він стає м’яким і теплим, як віск. У міру того, як ви відчуватимете все це дедалі яскравіше, м’язи все більше розслаблятимуться. Згодом напруження зникне.

Василь Худицький

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике