Винуватих у Голодоморі засудять, хоча б посмертно

Під час Голодомору 1932-1933 років в Україні щохвилини помирало 17 осіб, щогодини – 1000, майже 25 тисяч – щодня. 11 тисяч сіл спорожніли. Наша держава впродовж двох років унаслідок штучно створеної трагедії втратила чверть свого населення. Через вісім десятків років після Голодомору винуваті в мільйонах смертей можуть постати перед судом. Однак більшість із них – посмертно. Так, 22 травня цього року Служба безпеки України порушила кримінальну справу за фактом учинення геноциду в Україні у 1932-1933 роках.
Тривалий час факт Голодомору замовчували. Лише з набуттям незалежності цей злочин проти українців набув розголосу, розпочали оприлюднювати документи, збирати свідчення очевидців тощо. 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор цілеспрямованим актом масового знищення людей, тобто геноцидом українського народу. Офіційно Голодомор як геноцид українського народу визнали уряди 16 країн світу.
Й ось новий крок до повного з’ясування історичної правди – Служба безпеки України порушила кримінальну справу за фактом учинення геноциду в Україні у 1932-1933 роках. Докладніше про це рішення – в розмові з директором галузевого архіву Служби безпеки України, істориком Володимиром Вятровичем.
– Чим зумовлене рішення про відкриття кримінальної справи?
– Рішення зумовлене тим, що, згідно із законом України про Службу безпеки, зараз є абсолютно всі підстави для порушення цієї справи. Адже до завдань СБУ належить, зокрема, запобігання, ви­явлення і викриття злочинів проти люд­ства.
А геноцид, власне, і є одним із злочинів проти людства. Крім того, до нас надійшли певні звернення від громадян України з вимогою порушити кримінальну справу. Це, зокрема, звернення від голови Українського інституту національної пам’яті І. Юхновського, кількох народних депутатів, голови Асоціації дослідників голодоморів в Україні Л. Лук’яненка, голови товариства “Меморіал” ім. В. Стуса Р. Круцика й інших людей, які вимагали провести розслідування обставин убивства людей голодом у 1932-1933 роках. Це й стало підставою для відкриття цієї кримінальної справи. Справу порушено за фактом вчинення геноциду в Україні за ознаками статті 442 Кримінального кодексу України.
– Ви сказали, що зібрано достатньо доказів для порушення справи. Які саме?
– Зібрано дуже велику документальну базу, яка підтверджує зумисність цієї акції, яку проводили радянське керівництво й окремі працівники системи. Звичайно, є велика кількість записаних свідчень очевидців і потерпілих. Тобто, на нашу думку, настав час перевести всі ці матеріа­ли й оцінку Голодомору із суто історичної площини в юридичну. Взагалі, вважаю, в оцінці Голодомору вже пройдено кілька етапів. Перший – це історичний етап: історики зібрали достатню кількість документів, свідчень, є чимало наукових монографій, які аргументовано доводять, що Голодомор був злочином проти українців. Маємо відповідне політичне рішення українського парламенту, маємо політичні рішення парламентів інших країн. І очевидно, що наступним, третім кроком в оцінці Голодомору має бути саме юридична оцінка цієї трагедії в українській історії.
– Кримінальна справа передбачає пошук і покарання винуватих? Хто у списку?
– Це покаже саме розслідування. Як історик можу сказати, що ми підготували тільки на базі архівів Служби безпеки України список зі 136 осіб, які так чи інакше були причетні до організації Голодомору в Україні.
– Багато безпосередніх винуватців уже померли…
– Додам, що ті, хто зараз фігурує у списку обвинувачених, усі померли.
– А якою тоді буде процедура покарання?
– Очевидно, що наше завдання зараз – зібрати всі матеріали і перевести їх в юридичне поле. Відповідно до того, які це будуть матеріали, залежатиме, що з ними буде далі. Чи цю справу вирішуватимуть на рівні українського законодавства, чи на рівні міжнародного законодавства – покажуть результати слідства.
– У зверненні СБУ також сказано про те, що більшовицький режим розпочав протиправні дії щодо недопущення створення незалежної Української Держави. Чи фігуруватиме у справі цей аспект – тобто замах на державність?
– Думаю, це абсолютно можливо – кажу це як історик. Тому що, на мою думку, одним із завдань Голодомору був намір зламати український народ як такий, що міг відновити своє прагнення до незалежності.
– Уже нині є доволі іронічні коментарі за фактом порушення цієї справи. Чи очікуєте якихось провокацій із цього питання?
– Мені здається, іронія тут недоречна. А щодо провокацій… Ми проводитимемо свою роботу. Однак хочу сказати, що у світовій історії вже є випадки засудження злочинів проти людства, зокрема, засудження нацистських режимів. Як приклад можна навести діяльність Інститут національної пам’яті в Польщі, який розслідує злочини, скоєні проти поляків.
Розмовляла Ірина Гамрищак

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике