Я ОДИН ІЗ ТИХ ЗАРОБІТЧАН... але і на заході, і в Росії - ми чужі. А в себе вдома - одна надія на Бога

Транслювалася передача під назвою «Наші за кордоном». І в цій передачі дуже красиво автори змальовували глядачам, як нашим співвітчизникам добре живеться та працюється за кордоном. Зокрема запам'яталась мені розповідь про Португалію та Ірландію.

Якщо згадати недалеку історію, то наші земляки і при колишньому Союзі їздили до інших республік на заробітки, щоб трохи підзаробити грошенят та придбати те, що хто планував. Але тоді то була одна держава і ставлення один до одного було зовсім іншим як простих людей, так і можновладців. Мені так само на той час доводилось працювати на півночі Росії.

Але «единый и могучий» розпався і відкрилася завіса на Захід, і поїхали наші, полетіли - хто за кращою долею, кого поманили новоспечені рекламодавці, які змальовували чудове західне життя та добробут заможніших країн. Та й повірили, купилися, стояли у чергах біля консульств різних країн світу, щоб відкрити чи то робочу, чи хоча б туристичну візу, щоб потрапити та мати можливість працювати за кордоном. І я теж спокусився під цей масовий гіпноз та поїхав працювати до Чехії. Думалося-мріялося: а, може, буде краще, буде більше, але не все, про що мрієш, збувається і не все, що бажаєш, отримуєш. Так, дійсно, заробляли більше, ніж дома на Україні, але отримували набагато менше, ніж заробляли. І не залежало це, звичайно, від керівництва тих підприємств, де працювали, а доводилось працювати в основному на будівництві, а залежало те все від роботодавця (клієнт), тобто посередника. Він забирав половину заробленого, а, бувало, й ще більше. І підрахувавши заробіток, віднявши частину на харчі, на проїзд та житло, якщо сам наймаєш, залишається якихось 400$ послати додому.

Звичайно, рівень життя на Заході (культура в транспорті чи у супермаркеті) різко відрізняється від нашого. Але все одно відчуваєш себе чужим і не завжди є так, як рекламують ті роботодавці, які є тими ж українцями. Та й, буває, «деруть три шкури» з таких самих українців. А час іде, і кожен раз, коли повертаєшся додому, думаєш, що все, більше не поїду. Та, відпочивши біля сім'ї, трохи побачивши, що дома важкувато, знову збираєшся в дорогу на ті заробітки.

І де ж нашого брата українця нема... Мабуть, нема більше на Україні, а в світі нас набагато більше, як на Заході, так і в близькій нам географічно Росії. Доводилося там декілька місяців тому працювати. Ставлення протягом цих років незалежності до нас, українців, дуже змінилося і не в кращий бік для нас. Дома теж нема на кого надіятись, тільки на Бога, та й самим трохи старатись. Чи це доля наша така? У різні часи історії нашої українці їздили по інших державах, піднімаючи їхню економіку, будуючи їм житло, а вдома, на Україні, залишалися в статусі гостя. І де будеш працювати, чи на Заході, чи то в Росії – і там, і там ми чужі, в одній ми «хохли», в яких міліція, побачивши український паспорт, може забрати зароблені гроші, і бандюків не треба. А в іншій стороні – ми чужинці, яких обдирає посередник – такий самий українець.

Тиждень тому я повернувся із поїздки з Чехії. Поїхав, щоб ще використати залишок робочої візи, попрацювати, заробити хоч щось для сім'ї. Але і там наздогнала криза. Як виходить із ситуації Чехія? Коли порівняти із нашою державою, то це велика різниця. Уряд цієї країни, як і в інших деяких західних, відкрив проект повернення додому для тих заробітчан, які залишились без грошей та роботи. І зробили це напрочуд гуманно і, на мою думку, демократично. Вони, щоб надати робочі місця для своїх громадян, надали можливість повернутися додому робочим мігрантам, які залишились без роботи та грошей, і виплатили 500 євро та дали квиток на літак до країни проживання. Мені також довелось скористатись такою пропозицією.

Хтозна, можливо, це доля наша така і не знаємо, кого звинувачувати за те, що маємо. Хочеться побажати нам всім у цей час економічної кризи, щоб у нас не сталася криза наших душ, людяності, поваги один до одного, держави до держави.

Якщо надрукуєте мого листа, буду Вам дуже вдячний.

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике