Збірник побажань селу

Ані для кого не є таємницею, що соціально-економічне становище українського села є вкрай незадовільним. Львів­ські села не виняток, а радше підтвердження.
Якщо ж спробувати знайти причини такого занепаду, то їх набереться багато, але від того селянинові не солодше. У чомусь проблеми села співзвучні з негараздами всіх малих населених пунктів. Це спричинено штучно змодельованою недієвістю місцевого самоврядування на цьому рівні.
Слухняні села й містечка – мрія всіх пострадянських керів­ників, для яких наради, стукіт руками по столу й усні розпорядження – чи не основні засоби впливу.
Нові часи потребують нових підходів до забезпечення розвитку села. Науковий світ уже відповів на ці виклики. Концепція сільського розвитку охоплює два важливі напрями: розвиток сільського господарства й інших видів господар­ської діяльності в селі та розвиток сільських територій. Спів­звучна цьому є концепція розвитку сільських територій, яку підтримали в Європей­ському Союзі: там відому фахів­цям Спільну аграрну політику доповнено Політикою розвитку сільських територій. Отже, завдання зрозумілі, цілі намічено, тож – за роботу, панове.
Львівська обласна рада спробувала розробити власну Програму розвитку села та сіль­ських територій Львівщини. Коли торік до рук групи експертів, у складі якої довелося працювати авторові цих рядків, потрапили проекти програм у галузі сільського господарства, що їх фінансують з обласного бюджету, то увагу привернув один із них. Мова про “Програму фінансової підтримки розроблення Програми “Розвитку села та формування самодостатніх територіальних громад на період до 2015 року”. Попри граматичну помилку – “розроблення”, у фахівців виникло дуже багато запитань до цього тексту. Перше й основне – як без конкурсу та публічного обговорення обрано виконавця – інституцію, яка не має досвіду, наукового потенціалу та напрацювань у сфері розвитку сільських територій і формування програм соціально-економічного розвитку? А кошти “капнули” немалі – в обґрунтуванні програми йшлося про 60 тис. грн. За ці гроші можна було зробити щось практично придатне й обґрунтоване. Але хто тепер слухає науковців?
І що ж у підсумку отримала обласна рада? “Збірник усіх найщиріших побажань” львів­ському селу? Адже у програмі, яка за визначенням має бути чітким документом, змішано все можливе зі сфери розвитку сільського господарства, розвитку села, енергозбереження, медичного забезпечення, фізичної культури, туризму та ще хтозна-чого. Може, це добре? Отже, Програма комплексна, враховує всі складники розвитку села. Як би не так! За сучасного панування інтернету таку “програму” вам без проб­лем “зліпить” будь-який студент-старшокурсник, хоча б трохи обізнаний із проблемою. Адже очевидно, що проблема розвитку села – це одне, проблема розвитку сільськогосподарського виробництва – інше. А державні заходи щодо охорони здоров’я, освіти, молодіж­ної політики чи вдосконалення амортизаційної політики – це третє, четверте та… наступне. Змішувати сир зі сметаною добре лише у відомому салаті, а горох із капустою – точно не в посівах.
У програмі обласної ради має бути лише те, що справді залежить від місцевих депутатів. А коли в розділі “Ресурси і заходи на виконання Програми” є лише текстова частина та не передбачено жодної гривні – то це точно не Програма, а збірник побажань. Коли, скажімо, в цьому документі читаєш про “підвищення рівня… кінообслуговування” селян, то неодмінно пригадуєш, що навіть не у всіх містах удалося не те що “підвищити” – просто “відновити”. А теза про “розширення і розвиток інфраструктур аграрного ринку” є такою об’ємною, що автори, можливо, й не усвідомлюють цього. А що таке теза про “модернізацію місцевих інфраструктур (шляхової…)”, якщо нині в бюджетах розвитку 90 відсотків сіл записано суму від 0 до 50 тис. грн. Тут не те що ремонтувати – утримати дороги не вдається.
На нашу думку, серйозний документ потребує не менш серйозного підходу, яким у цьому випадку й не пахне. Та й розробники чудово це усвідомлюють. Інакше чому тоді під час першого публічного обговорення проекту 13 березня цього року вони розмістили виступи ректорів найавторитетніших аграрних ВНЗ області у списку аж під двадцять якимсь номером? Та й не ректорів треба слухати на цьому етапі, а експертів, фахів­ців. Але, напевно, теза про пророків у своїй вітчизні стосується й науковців.
Якою ж бачиться Програма розвитку сільських територій Львівської області? Повторю, це має бути чіткий документ, який визначає програмні заходи в межах компетенції та фі­нан­сування обласної ради. Щодо інших напрямів розвитку – тут обласна рада може за­пропонувати галузевим управ­лінням визначитись із власними заходами та діями в межах національних програм, наявного фінансування та компетенції.
А поки що маємо об’ємний проект “Програми побажань і добрих намірів”. І не факт, що обласна рада дослухається до цих та інших застережень.
Юрій Губені, доктор економічних наук, професор

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике