Згідно з аудиторським дослідженням, яке провели фахівці Контрольно-ревізійного управління області, вищезгадані роки цілком можна вважати для наших дітей «золотим віком щасливого дитинства».
Гроші на оздоровлення виділялися непогані. Бюджети розщедрилися на 22,5 мільйона гривень, причому найбільше — місцеві. У батьків знайшлося ще 19,5 мільйона гривень. Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту надало юним вінничанам 1829 путівок до «Артеку» та «Молодої гвардії» на загальну суму 3,8 мільйона гривень. 257 путівок до «Артеку» та 445 — до «Молодої гвардії» повністю оплатив Державний бюджет. На оздоровлення дітей, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, Міністерство праці та соціальної політики виділило майже 13 тисяч путівок на суму 18,7 мільйона гривень. Міністерство охорони здоров'я для санаторно-курортного лікування підростаючого покоління виділило 3,9 тисячі путівок. Одним словом, протягом цього періоду різними способами встигли оздоровитися 310,5 тисячі дітей. Серед них — 33,3 тисячі талановитих та обдарованих, 64,0 тисячі — з малозабезпечених і багатодітних сімей, 3,9 тисячі — позбавлених батьківського піклування, 16,6 тисячі дітей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС — переможці олімпіад та конкурсів, 4,2 тисячі дітей-інвалідів. У 2008 році середні витрати на оздоровлення однієї дитини в зміну у таборах області склали 1381 гривню, що у 1,6 раза більше, ніж на початок 2006 року.
Привабливі цифри. Але, попри всю їх красу, факти свідчать, що оздоровитися якісно встигло менше половини загальної чисельності дітей шкільного віку в області, а їх є 188,2 тисячі. І серед цих щасливчиків — тільки третина дітей пільгових категорій. Невже керуємося правилом — краще менше, але краще? Бо, як не крути, а протягом останніх двох років обсяги фінансування на оздоровлення та відпочинок наших дітей зросли у 1,4 раза, але кількість…
Чому так сталося? Однозначно відповісти важко. Для пояснення фахівці-аудитори висунули 5 гіпотез та припущень. Досліджувалися доступність відпочинку, пропозиції, попит. Так от, 1 путівка до омріяного усіма поколіннями «Артеку» в середньому коштувала 4700 гривень. До «Молодої гвардії» — 2335 гривень. Попит на ці табори завжди високий, а пропозиція однозначно менша від можливостей. Отже, пощастило тим батькам, у кого діти геніальні, або тим дітям, у кого батьки заможніші. Але є ще один нюанс — путівки до елітних таборів та санаторіїв, як правило, виділялися в осінньо-зимовий період, коли відчути увесь кайф відпочинку просто неможливо.
Що ж стосується оздоровчих закладів Вінниччини, то тут свої особливості. Серед них і така: переважна більшість стаціонарних закладів відпочинку та оздоровлення на Вінниччині (15) — приватної форми власності. Тільки 2 — державні заклади і 4 — комунальної форми власності. А взагалі мережа таборів області минулого року складалася з 765 закладів, 742 з яких — пришкільні з денним перебуванням, 20 стаціонарних та 1 — санаторного типу.
За даними «Статистичного щорічника Вінниччини», кількість оздоровчих закладів зменшилася на 77 одиниць. Відповідно, зменшилася й кількість місць (всього на 172). Згодом з'ясувалося, що у таборах здебільшого відпочивають одні й ті ж діти. За результатами проведеного анкетування, 29 відсоткам дітей ніколи не пропонували путівок, 34% — пропонували, але не щороку. З наданих різними міністерствами путівок 84 залишилися невикористаними. Перш за все, тому, що батьки не побажали віддавати дитину в незадовільні матеріально-побутові умови, якими «грішать» як наші табори, так і інші санаторії, не такі популярні, як «Артек».
До слова, в одному з пришкільних таборів Могилів-Подільського району 80 дітей мали обідати з… 30 тарілок. При цьому енергетична цінність харчування складала всього 84 відсотки від вікової потреби дітей. Через аварійний стан систем холодного та гарячого водопостачання тимчасово припинялася робота 18 пришкільних таборів. Скаржаться діти і на те, що бавитися нічим, що все старе й пошарпане… Як бачите, санітарно-епідеміологічні норми та правила тут не завжди у пошані, а грошей на «ігровий інвентар» не завжди вистачає. Майже 46 відсотків будівель стаціонарних таборів державної та комунальної власності експлуатуються більше 30 років. Житлові будиночки ледь купи тримаються, а меблі зношені на 77 відсотків. За які гроші це все буде ремонтуватися — невідомо нікому. Це головний біль місцевої влади. Але в них і без того клопотів вистачає, тому бюджети «відривають від серця» 1-3 відсотки коштів від потреби. Скільки того літа, а далі — видно буде…
Існує ще один бік проблеми, який, зазвичай, широко не афішується. Згідно з чинним законодавством, з метою підвищення ефективності та якості надання оздоровчих послуг кожен оздоровчий заклад має пройти тендерний відбір. Так от, за участь у цій процедурі треба було сплатити 17 тисяч гривень. З березня 2007 року правила стали жорсткішими, бо для того, аби отримати право на участь у тендері, треба бути включеним до Тематичного каталогу учасників процедур закупівель. Для цього кожен учасник мусив обов'язково передплатити на рік «Інформаційний бюлетень Тендерної палати України» вартістю 12 тисяч гривень і, крім цього, ще сплатити 5 тисяч гривень за тендерну документацію… Одним словом, бюрократизм.
Чого очікувати нашим дітям цього року — залежить від батьків. Зрозуміло, їм (батькам) хотілося б небо прихилити для своєї дитини. Але в силу фінансових обставин нині держава не в змозі забезпечити їм стовідсоткове щасливе дитинство.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
55 МІЛЬЙОНІВ ГРИВЕНЬ - НА ОЗДОРОВЛЕННЯ ДІТЕЙ у 2006-2008 роках. Але в елітних таборах мають змогу відпочивати не всі
"