ЯСТРУБИ НАД РАЦСом ВИЛОВЛЮЮТЬ ШЛЮБНИХ ГОЛУБІВ. Їх швидкість - 300 км на годину. Чому Вінницю облюбували хижі птахи, які живуть від 116 до 186 років?

Любителі-голубівники зіткнулись з великою «крилатою» проблемою – прямо у Вінниці яструби нещадно знищують їхніх улюбленців. Дехто був вимушений від голубівництва взагалі відмовитись або тримати голубів лише у вольєрах.

– Від урбанізації Вінниці, починаючи з середини 90-х років минулого століття, яструби не програли. Скоріше, лише виграли. Яструбиних взагалі десь близько 300 видів, усі вони зустрічаються на Вінниччині. Окрім звичних для нас тетерев’ятників, малих яструбів, лунів з’явились інші підвиди, можуть скоро навіть американські яструби з’явитись. Одного разу вбили яструба з фінським кільцюванням. Звідки він взявся? Кажуть, що колись багаті люди за гроші їх тут повипускали. До того ж, весна, багато яструбів зимували тут, а ще є такі, що відлітали на зиму і скоро повернуться, – розповів керівник гуртків зоовідділу обласної станції юних натуралістів Валерій Ковальов.

У Москві яструби вже гніздяться на дахах баготоповерхівок. У Вінниці поки що такого немає, проте це вже недалека перспектива. Яструб зараз летить до міста за їжею, бо у місті значно легше спіймати пташку, аніж ганятись за нею у заростях чи між деревами. Гніздяться крилаті хижаки у лісопосадках, лісах навколо Вінниці, проте не виключено, що їхні гнізда, наприклад, є у лісопарку або на старому кладовищі. Кажуть люди, що знають про три яструбиних гнізда у лісі біля так званого Соцького озера. Звідти вилітають яструби на полювання до міста. Валерій Ковальов каже, що бачив хижих птахів у небі над Центральним ринком, де багато голубів, і навіть над РАЦСом, якраз над головами у шлюбних пар. Ще привілля їм біля млина на Старому місті. Якщо їдеш об’їзною дорогою, не кажучи вже про дороги у районах та селах, за день можна побачити пернатих вбивць, які чатують на здобич у небі або сидять на деревах обабіч шляху. Валерій Ковальов пригадує, як одного разу вранці, виїхавши за місто, побачив десятки різноманітних пернатих хижаків, які летіли з усіх боків до Вінниці на полювання. Також до станції юннатів городяни дуже часто приносять яструбів, які спіймали у людські пастки чи були поранені.

– Цей птах – ідеальна природна машина вбивства, сильний, витривалий – може пролетіти десятки кілометрів без втоми, не має природних ворогів, не хворіє багатьма пташиними хворобами, довгожитель. Так, у нас вбили одного разу яструба з кільцюванням 1956 року, у неволі один сокіл прожив 186 років, а один яструб – 116 років! Мов блискавка, він врізається у зграю голубів і миттєво – швидкість близько 300 кілометрів на годину – хапає свою жертву. Буває, часто у азарті погоні розбиваються чи калічаться і хижак, і жертва.

Так само впевнено спіймає він свою жертву між міськими багатоповерхівками чи навіть дворами, легко «зрізає» голубів у польоті. За здобиччю яструб може легко піднятись на висоту сім з половиною кілометрів, тоді як спортивний голуб – лише на кілометр! Одного разу навіть у нас на подвір’ї голуба намагався здобути, ледь ми бідолашного птаха врятували, голуб і досі від ран не оговтався.

Та що там голуби, адже саме яструби вибили майже усіх зайців у околицях міста. Віднедавна зайці у переважній більшості з полів перейшли до людських городів, обійсть, дач, господарських побудов. Це не браконьєри зайців поза містом постріляли, а хижі птахи вполювали. А давно ви чули у Вінниці голос дикого голуба – горлиці? Поменшало синичок, горобців. Невже їх коти, собаки або бомжі поїли? І не тільки у місті. Заходиш у ліс – а там тиша, ані птахів, ані тваринок. У селах нині люди намагаються взагалі не випускати курей на подвір’я, аби вберегти від крилатого розбійника. Саме розбійника, бо твердження зоологів, що це природний санітар, я можу спростувати. Ось був у нас яструб, якого я вигодував і виховав. Я йому дав задля експерименту двох голубів – здорового і хворого. То хижак майже три доби ганявся лише за здоровим голубом, а на хворого взагалі не звертав уваги. Спершу він піймав здорового, а вже потім і хворого, – каже завідувач гуртками.

Людині вбити або відлякати яструба дуже важко – він обережний, має чудову реакцію і увагу. Не боїться ані опудал, ані шуму чи вогню, дуже важко у нього влучити з рушниці. Зі свого мисливського досвіду зазначу, що цей птах дуже легко відрізнить чоловіка із палицею чи гіллякою від озброєного рушницею. До того ж, у місті полювання або взагалі стрілянина суворо заборонені. Та й нині не кожен мисливець витратить дорогоцінний набій вартістю в середньому від трьох-п’яти гривень на сумнівного птаха. Це колись мисливцям за це компенсували набої, а нині така практика відсутня. Тому голубівники, птаховоди і фермери не випускають своїх пернатих вихованців на повітря, підраховують збитки і клянуть останніми словами хижих птахів. Або борються із ними як можуть, проте поки що не на свою користь. Звісно, яструби повинні жити і бути обов’язковим природним компонентом у нашій екологічній системі. Але у розумних кількостях, щоб не стати шкідниками.

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике