Привид Сталіна загрожує свободі слова

В Україні народжується цензура. І хоча вона не зовсім класична, але не менш загрозлива – вважають в Українській Гельсінській спілці з прав людини. Асоціацію з радянською цензурою, за словами адвоката організації Олега Веремєєнка, викликає діяльність Національної комісії із захисту суспільної моралі.


“Ідеться про відновлення цензури у пресі та мистецтві, що востаннє спостерігали ще за часів Радянського Сою­зу”, – каже пан Веремєєнко. І нагадує, що “жертвами” висновків Нацкомісії вже стали письменник Олесь Ульяненко, гурт “Скрябін” і кілька газет.
Попри відсутність затверджених Мін’юстом критеріїв, комісія і далі виносить рекомендації та рішення, які можуть бути приводом для порушення кримінальної справи проти власника ЗМІ або головного редактора, вважає адвокат.
На його думку, таку форму цензури можуть використати під час президент­ських виборів для контролю свободи слова в Україні.
Із ним погоджується і політолог, директор соціологічної служби “Україн­ський барометр” Віктор Небоженко. За його словами, найбільша небезпека діяльності комісії в тому, що хоча її думка не є авторитетною, ЗМІ мусять виконувати приписи і санкції.
“Цензура цієї комісії радше смішна, ніж серйозна – про моральні критерії в засобах масової інформації повинні говорити люди поважані, а не чиновник, який сам вирішує, що є порнографією, а що ні, що є священним, сакральним, а що – профанним і непристойним. А в згаданій комісії із захисту суспільної моралі немає жодної поважаної особистості, яку принаймні однаково сприймали б у всій Україні. Тому це смішно, коли якась комісія за зовсім незрозумілими критеріями ви­ставляє свої оцінки ЗМІ, – вважає полі­толог. – Однак коли представники комісії починають загрожувати санкціями, люди змушені погоджуватися. І це несе серйозну загрозу не лише свободі слова – їхню діяльність узагалі можна назвати антиукраїнською. Це гірше, ніж було в Радян­ському Союзі. Ми породжуємо найгірші взірці сталінської цензури”.
Серед інших загроз свободі слова в Україні пан Небоженко називає гроші. Але зауважує, що ця загроза менш небезпечна, оскільки тут усе залежить від совісті кожного редактора й кожного журналіста.
А загалом, стверджує політолог, свобода слова в нас на високому рівні, однак він не схильний вважати це заслугою Віктора Ющенка. “Навпаки – слабкість глави держави дала змогу існувати свободі слова. Якби він був сильним президентом, то навряд хоч щось залишив би від тієї свободи слова. Проте Віктор Андрійович правильно робить, що видає реальне за власне досягнення”, – підсумовує В. Небоженко.
Ірина Гамрищак

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике