Усі ми отримаємо урок від цієї кризи

Що буде 2009 року з україн­ськими банками? Які джерела фінансування малого та середнього бізнесу? На ці запитання днями у Львові спробував відповісти Олександр Сугоняко, президент Асоціації укра­їн­ських банків.
– Чи має українська економічна криза якісь особливості?
– В Україні джерела кризи не такі, як на Заході. Там обвал фінансових ринків призвів до банківської кризи, оскільки в активах банків було дуже багато цінних паперів. Банки припинили кредитування підпри­ємств, і в такий спосіб криза дійш­­ла до економіки. У нас ситуація протилежна. В умовах світової фінансової кризи почалися проблеми зі збутом у наших експортерів, що вплинуло на надходження валюти. А вже нестача валюти спричинила падіння курсу гривні.
– Як подолати нинішню кризу, в тому числі і в банківській системі?
– Безумовно, вирішення економічних проблем лежить у сфері політики. У нас бракує не грошей – їх в Україні більше, ніж достатньо. Нам не вистачає довіри. Колись у Конфуція запитали: без чого не може жити держава – без зброї, хліба чи довіри? Він відповів: без зброї та хліба зможе. Не зможе без довіри. А буде довіра, будуть і хліб, і зброя. Проблема в тому, що в нас немає довіри між тими, хто керує, і тими, ким керують. І сьогодні чи то бізнесмен, чи прос­тий громадянин, маючи накопичення, не несуть їх у банк. “На руках” у населення, за оцінками вчених, від 40 до 60 міль­яр­дів доларів. Це без виведених в офшори грошей. Ми стоїмо навколішки перед МВФ, щоб нам дали два мільярди, а до власного народу не можемо звернутися, тому що нам не довіряють. Чому не довіряють? Тому що керманичі не можуть запропонувати громадянам програми виходу з кризи, забезпечити світло в кінці тунелю. Тим самим викликати довіру й повернути в банки ці 60 міль­яр­дів. І тоді банківська криза припиниться.
– Які джерела фінансування малого та середнього бізнесу? Чи розпочнеться їх кредитування?
– За інфляції 20% про це складно говорити. Ціну кредиту визначають умовно, вона залежить від ризиків та інфляції. Якщо хочемо, щоб у нас були прийнятні процентні ставки, треба залучати тривалі та дешеві ресурси. А це – ресурси пенсійних фондів, яких досі майже немає, кошти страхових компанії. Також тре­ба досягнути відповідного рів­ня інфляції. У найближчій перс­пективі на це не варто розраховувати. Так само, як наївно думати, що можна вести біз­нес без власних коштів, лише за рахунок кредитів. Ми виходитимемо з кризи в дуже складних умовах. Ризики зростають катастрофічно, і кредити будуть дорогими. І спожив­чі, і для біз­несу.
Банки нині займаються кредитами, які вже є, їх реструктуризацією, тим, як повернути видані кредити. А нові видаватимуть дуже-дуже обачно. Бо сьогодні банківська система зазнає збитків. Про це страшно подумати, але за два місяці цього року з банків вилучили 32 мільярди гривень.
Мусимо оговтатися і зрозуміти, що жити так, як жили вп­родовж 18 років незалежності, не можна. Це, до речі, стосу­єть­ся не лише нашої країни. Вихід тільки один: пожвавлення економіки, щоб банків­ська система почала її кредитувати. Над цим повинні міркувати Президент разом із прем’єром і головою Верховної Ради. Всі проблеми – з економіки. І порятунок – в економіці. Окремо банківську систему саму по собі ми не врятуємо.

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике