"ЛЮБОВ НЕ ЛИШЕ ВОСКРЕШАЄ... БУВАЄ, ЩО ГУБИТЬ ТОГО, ХТО ПОЛЮБИТЬ"

“Привіт, “Молодіжко”! Прочитала статтю «Я виходжу заміж за іншого...», й виникло непереборне бажання написати та дати пораду Олесі. Справа в тому, що ця розповідь дуже схожа на те, що колись відбулося зі мною, і я вирішила, що потрібно поділитись своїм досвідом, можливо, зможу дати слушну пораду.

Я так само колись зустрічалась з хлопцем у досить юному ще віці, так само стосунки були досить непростими - часто сварились, розходились, потім знов мирились. Так само він мені зрадив із подругою. 16 років тому, коли це відбувалось, ще стосунки між молоддю не були настільки легкими, як зараз.

Ми з ним тоді не були у близьких стосунках, бо це було зарано для мого віку. І з подругою він зрадив не так серйозно, як твій Андрій. Та справа не в цьому. Він знов повернувся до мене, і ми ще деякий час зустрічались, а потім з незрозумілої для мене причини розійшлись. Це було дуже болісно і важко, бо дуже кохала його. А потім так, як і ти, почала зустрічатись з іншим. Можливо, тому, що розуміла, що жити потрібно далі, а, можливо, в якійсь мірі і на зло йому. Та сталось так, що нові стосунки стали занадто серйозними, хлопець був досить хорошою людиною і щиро мене кохав. Ми планували одружитись. Все було б добре, якби не одне «але». Я ніяк не могла забути колишнього хлопця. Це був жах. Я зустрічалась з одним, ми планували наше майбутнє, а весь час думала за іншого, хоч він і не вартий був того. Ситуація така, як і твоя, Олесю, за винятком хіба того, що мій хлопець не одружувався. Моє серце просто рвалось на шматки. Три роки зустрічаючись з дуже гарним хлопцем, я мріяла про іншого і бачила, що і він до мене небайдужий. Ці почуття важко описати словами, але я думаю, що ти зараз відчуваєш те саме. Наче сама себе загнала в глухий кут. Є дуже хороша людина, яка щиро кохає тебе і яку ти не можеш образити, але є ще страх того, що ти не можеш відповісти йому взаємністю. І взагалі, чи варто жити з некоханим? Ти ще віриш, що Андрій тебе кохає і може повернутись, це найбільше заважає тобі жити далі.

Я розповім тобі, як сталось у мене. Колишній хлопець, знаючи, що ми були за крок до одруження, втрутився у наші стосунки. І я, надто сильно кохаючи його, вирішила розійтись із своїм хлопцем, зрозуміла, що не зможу з ним жити, не кохаючи, і хай буде, що буде, а я буду з коханим. Звісно, що всі ці події були дуже болючими, я принесла великий біль людині, яка щиро мене кохала і не заслуговувала на таку “подяку”. Але я хотіла свого щастя — бути поруч з коханим. Мені здавалось, що нема в житті нічого кращого, та ми забули, що на нещасті інших свого щастя не побудуєш. Як, врешті, і сталось. Ми так само три роки були разом, якийсь час я справді була щасливою, та періодично наші стосунки перетворювались на жах. Врешті-решт, крапля за краплею, він вбивав моє кохання, доки не вбив його зовсім. Ми не могли більше бути з ним разом — і розійшлись. Усі ці три роки я жила як на вулкані, це був вир почуттів, зовсім різних, таке враження, що він вичавив мене, як лимон. Як я тоді згадувала того іншого! Я знала і розуміла ще тоді, коли не зробила цей хибний крок, віддавшись почуттям, що, той, кого я кохала, не заслуговував того кохання, він був досить важкою і складною людиною, але вірила, що кохання вміє творити чудеса. Знаєш, Олесю, спираючись на свій гіркий досвід, можу тобі сказати, що якщо на твоєму життєвому шляху трапилась гарна, достойна людина — не відштовхуй його заради примарного кохання.

Твій Андрій уже зрадив тебе, і навіть якщо повернеться до тебе, то знову ж зрадить уже ту, іншу, до того ж, вагітну. Дитина ні в чому не винна, в неї повинен бути батько, в усякому разі, ти не маєш права забирати його у дитини. Є тут, звісно, багато різних аспектів, але зрозумій одне: ти не будеш з ним щаслива. Якби він тебе кохав по-справжньому, то того б не сталося, а тепер він просто не вартий тебе. Можливо, зараз ти не кохаєш свого теперішнього хлопця, але якщо він достойна людина — то доб'ється твоєї прихильності своїми вчинками. Насправді дуже важко зустріти хорошу людину, з якою можна було б прожити все життя. Дуже часто ми закохуємось якраз не в таких, і хоч часто розуміємо, що він не ідеал, та наївно віримо, що зможемо щось змінити. Повір мені, реальне життя набагато складніше. Це зараз тобі здається, що ти його ніколи не розлюбиш і не полюбиш іншого. Та це не так. Просто ми часто прагнемо до того, що нам менш доступне, і не хочемо брати те, що саме проситься в руки. Життя — воно дуже складне і заплутане, а почуття людські взагалі незбагненні. «Мы любим тех, кто нас не любит, и губим тех, кто любит нас». Так воно було завжди і так ще буде. Але якщо ти думаєш за своє майбутнє, не керуйся самими почуттями, бо вони дуже мінливі. Вибери достойного, а найголовніше, щоб сумління твоє завжди було чисте. Якщо ж ти вибереш Андрія, то, по-перше, ти образиш хорошу людину, а, по-друге, зробиш нещасливою подругу з її ще ненародженим малям. Отримаєш же всього-на-всього примару, нема там справжнього кохання.

Ти, звісно, можеш мене і не послухати, вирішивши, що кожен має право на власні помилки. Можливо, і так, але краще, мабуть, вчитись на чужих помилках. Я бажаю тобі мудрості і витримки, а головне, щоб ти зробила правильний вибір. Якщо захочеш поспілкуватись, я залишу свій номер телефону, бо хочу тобі сказати значно більше».

Источник: Молодіжна газета Вінничини | Прочитать на источнике