Легко! Особливо у нашому місті, де гральних клубів, казино, ігрових автоматів — на кожному кроці. Причому, множаться вони у зворотній прогресії відносно наявності грошових знаків у наших гаманцях.
Нині на території області розташовано 182 зали ігрових автоматів, 80 комп'ютерних клубів і 21 Інтернет-салон. Пояснити цей феномен не під силу здоровому глузду. Але не було б попиту — зникла б пропозиція. Сімнадцятирічний вінничанин «зачепився» за «однорукого бандита» неподалік від зупинки трамваю. Гривня за гривнею — і гра стала зовсім запеклою. Оговтався тільки тоді, коли всі гроші, які були призначені для сплати за навчання, «вивітрилися» з кишені…
Про це нещодавно розповів начальник управління кримінальної міліції у справах дітей Вінницького міського управління МВС старший лейтенант міліції Микола Богуцький, навівши один з прикладів тотальної ігроманії, що охопила молодше покоління вінничан. Портрет типового представника вінницьких геймерів: вік — підлітковий і трохи молодший, стать — переважно чоловіча, характер — вибухонебезпечний, або фантомно-відсторонений від реального життя. Особливі прикмети: хворобливий вигляд, шалений блиск в очах і недбалість щодо своєї зовнішності. Спосіб проживання: у переважній більшості — в комп'ютерних клубах. За словами правоохоронців, геймери взагалі багато на що здатні...
Як би там не було, але ще минулого року, коли ситуація набрала загрозливих масштабів, міська влада вирішила вжити жорстких заходів. Наприклад, встановила для малолітніх любителів азартних ігор своєрідну «комендантську годину», обмеживши перебування в ігрових клубах до дев'ятої вечора. Почастішали рейдові перевірки ігрових закладів. Вже самі власники не дуже хочуть зв'язуватися з «малолітками», бо штрафні санкції досить солідні, аж до тимчасового припинення діяльності закладу. Кому треба проблем на свою голову?!
Та, незважаючи на такі кардинальні заходи, неповнолітні гравці ухитряються викроїти можливість для заняття улюбленою справою. Ось вам ще один свіжий приклад. У залі ігрових автоматів на площі Героїв Сталінграда, поблизу залізничного вокзалу, працював до недавнього часу сімнадцятирічний підліток. Коли правоохоронці взялися перевіряти цей заклад, то з'ясувалося, що діє він без усіх дозвільних документів, а «працівника» взяли на роботу, м'яко кажучи, не зовсім законно. Заклад покарали, призупинили діяльність, опечатали ігрові автомати до з'ясування обставин.
Результати, між тим, дали свої плоди. Як повідомив Микола Богуцький, протягом минулого року правоохоронці виявили тільки 15 неповнолітніх, які «зависали» у клубах. Як годиться, за фактами були складені протоколи про адміністративні порушення адміністраціями закладів. Всього протягом минулого року задокументовано 60 фактів протиправної діяльності у сфері грального бізнесу. На адресу навчальних закладів, де вчаться любителі гострих відчуттів, прийшли відповідні листи, на які дуже хотілося б отримати відповідну реакцію. Бо іноді складається враження, що батьки просто втратили контроль над власним чадом і не дуже переймаються про це. За неналежне виконання батьківських обов'язків до кримінальної відповідальності правоохоронці встигли притягнути 19 батьків. Їм винесено 113 приписів за протиправну поведінку. «Дітки» теж «не подарунки». Їм вручено 84 таких приписи.
Протягом минулого року неповнолітніми було скоєно 140 злочинів по місту. Незважаючи на зусилля дорослих, це більше, ніж у 2007 році. У скоєнні злочинів брали участь 145 неповнолітніх. З них — 35 учнів шкіл. Але найбільше злочинів на рахунку неприкаяних, які ніде не працювали і не навчалися, а протирали джинси в ігрових клубах. Питаєте, за які гроші? За батьківські, звичайно.
Дуже «модно» залишати у заставу адміністрації клубу мобільні телефони. Як правило, повернути телефон підлітку не вдається. У середньому для одного гравця – 3,50 гривні на годину. У вихідні підлітки проводять у клубах по 5-6 годин, без вікон, у задусі, з повною втратою відчуття часу та реальності. За місяць набігає мінімальна зарплата. Де її взяти? Не залишається нічого іншого, як зважитися на злочин.
На думку психотерапев та Уляни Романової, до клубів підлітки втікають, рятуючись від своєї самотності. Чому серед уражених ігроманією геймерів у переважній більшості своїй хлопці? Та тому, що у цьому непростому підлітковому віці їм, як ніколи, потрібен сильний і мужній авторитет батька. А що ж батьки? Вони не відчувають потрібності своєї виховної функції. Купили тобі, хлопче, комп'ютер — то не заважай, мовляв. Ось тоді трапляється і таке: взимку позаминулого року до міліції звернулася молода сім'я з тривожною звісткою про зникнення десятирічного сина. На пошуки піднялася вся міліція міста, і незабаром відшукали зниклого у комп'ютерному залі, що по вулиці Литвиненка. Виявилося, що хлопчина провів у віртуальному ігровому світі цілу добу, нічого не ївши і не спавши. Іноді віртуальна агресія заходить надто далеко.
До священика Віталія Голоскевича одного разу у відчаї звернувся батько підлітка і розповів про те, як, дбаючи про синову освіту та дозвілля, придбав йому дорогий комп'ютер. Той відразу ж «підсів» на ігри. Коли батько заявив, що продасть комп'ютер, син скипів і вигукнув: «Тоді я тебе вб'ю!» Сказано це було так переконливо, що батько повірив: син здатний на крайнощі. Як тут не згадати філософське: «Що наше життя? Гра!» Час зупинитися.
Источник: Молодіжна газета Вінничини | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ПРОГРАТИ ІГРОВОМУ АВТОМАТУ МОЖНА МІЛЬЙОНИ...
"