У минулому номері “Молодіжки” я прочитала лист дівчини, яка називає себе стервом у позитивному значенні. Мовляв, у нашому світі вже інші ідеали і чогось добитися можна тільки тоді, коли не будеш ні перед чим зупинятися.
Цей лист змусив мене задуматися. Дійсно, суспільство, в якому ми живемо, чимось нагадує первісне, коли вижити міг тільки найсильніший. Просто тепер силу доводять іншими способами. Напевно, найбільше такі умови вплинули на жінок, тому що від них вже не вимагається бути лише хорошими дружинами і домогосподарками. Сучасні жінки стали подібними до чоловіків і ні в чому їм не поступаються.
Якийсь час думала, що мені також потрібно змінитися і стати стервою. Все життя я була хорошою дівчинкою, слухняною і покірною. Батьки виховували у мені почуття обов’язку, повагу до старших. Постійно втовкмачували, що потрібно робити добро людям і прощати будь-які образи. Я була відмінницею тільки тому, що боялася розчарувати вчителів, ніколи не ображала однокласників і взагалі уникала будь-яких конфліктів. На щастя, мене обминула доля “заучки”, яку зацьковують всі оточуючі. Не знаю, чи мене просто жаліли, чи дійсно поважали, але шкільні роки не залишили у пам’яті нічого страшного. Все ж сподівалася, що коли закінчу школу і вступлю до іншого навчального закладу, зможу змінитися, перебороти свою сором’язливість, але все залишалося таким самим. Проте я розуміла, що не за горами самостійне життя, в якому доведеться навчитись жертвувати іншими і робити людям боляче. Навіть повсякденне життя щораз переконувало, що занадто добрі й милосердні завжди залишаються у програші. І я вирішила теж спробувати стати іншою й використала у власних інтересах близьку мені людину. Не буду вдаватися у подробиці, головне те, що я зрадила свою подругу, яка мені довіряла. Але почуття провини не давало мені спокою, і я зрозуміла, що стерва з мене ніяка. Помирилася з подругою і вирішила більше такого не робити, тому що не хотіла знов відчувати себе такою. Напевно, батьківське виховання вплинуло на мене сильніше, ніж я думала. Можливо, колись мені доведеться бути жертвою власної доброти, проте, принаймні, я буду завжди впевнена, що вчиняю правильно і не зраджуватиму власних принципів. Переконана, що навіть у сучасному світі милосердю і доброті ще є місце і сподіваюся, що люди це зрозуміють.
Источник: Молодіжна газета Вінничини | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ЯК Я ЛЕДЬ НЕ СТАЛА СТЕРВОЮ
"