Декомунізація і люстрація наразі не реальні в Україні

Чи можлива люстрація в Україні? Думки політиків щодо цього питання розділилися. В Україні немає закону про люстрацію і навряд нинішній склад Верховної Ради ухвалить такий документ – зазначають і політологи, і дехто з народних обранців.
Більшість посткомуністичних країн провела декомунізацію (публічний осуд і заборона комуністичної ідеології) та люстрацію (яка забороняє обіймати посади в державній службі особам, які співпрацювали з органами злочинної системи), і це стало важливим чинником у переході від тоталітаризму до демократичного суспільства. Для прикладу, після розпаду СРСР у Чехії колишнім партійним функціонерам одразу заборонили обіймати високі посади протягом 10 років. У Східній Німеччині кожен п’ятий німець був інформатором чи агентом спецслужб. Процес люстрації в Польщі, по суті, завершено. Він торкнувся і світських осіб, і духовних. Скандалів у сусідній державі не бракувало, як і виправдань, і судових позовів. До 2005 року люстраційну процедуру в Польщі пройшли понад 150 тисяч поляків, зазначив польський публіцист українського походження Мирослав Чех. Однак із 30000 справ лише 127 під­твер­­джували, що людина дійсно співпрацювала зі спецслужбами.
За словами пана Чеха, завдяки таким “чист­кам” Польща виграла, тому що вдалося змінити мислення державної еліти загалом.
На думку польського публіциста, нині в Україні нереально розпочати процес люстрації. Адже більшість архівів зберігають у Москві. Тому буде складно довести, чи співпрацювала людина з КДБ. Оскільки, за досвідом тієї ж Польщі, можуть бути випадки, коли в документах зазначено, що особа – агент КДБ, а насправді спецслужбам не вдалося її завербувати. І таких випадків у справах поляків було чимало. Тому мусить бути доказова база.
Президента Польщі Алєксандра Квас­нєвського звинуватили у співпраці з таємними спецслужбами тільки для того, щоб не дозволити йому балотуватися на виборах. І це засвідчує, як використовували закон у політичній боротьбі.
Чи готове українське суспільство до таких викликів? У такій нестабільній по­літичній ситуації й економічній кризі – ні, каже Мирослав Чех.
Народний депутат України Ярослав Кендзьор працює над проектом закону про люстрацію. Він уклав чимале досьє про співпрацю українських чиновників і по­літиків зі спецслужбами КДБ. Але, впевнений парламентарій, цей склад Верховної Ради не ухвалить закон про люстрацію. Адже більшість українських полі­тиків – колишні партійні функціонери чи комсомольські діячі. Однак те, що СБУ відкрила доступ до архівів, є першим кроком на шляху до процесу люстрації в Україні, зазначає пан Кендзьор.
“Більшість парламентаріїв боїться люстрації, вони тремтять перед нею. Можна лише уявити, як багато колишніх агентів КДБ нині у кріслах Верховної Ради… Вважаю, що зараз необхідно перевірити верхні ешелони влади – секретаріат Президента, Кабмін, обласних чиновників, парламентаріїв, – цього на перший крок буде достатньо. Але перед виборами такої чистки не допустять”, – заявив Ярослав Кендзьор.
Пригадую один випадок: у Львові православний священик публічно попросив пробачення за те, що в радянський час порушував таїнство сповіді. Перед ним тоді був вибір – або його родина з маленькими дітьми відбуде на заслання, або він інформуватиме КДБ. У середині 1990-х священик покинув високе становище та виїхав у далеке село в Південній Україні.

Галина Терещук, радіо “Свобода”

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике