Щороку від алкоголізму в Україні вмирають 40 тисяч осіб. Це приблизні дані. Реальне число значно більше, з огляду на те, що саме алкоголь став причиною різноманітних людських трагедій. Проблеми з надмірним вживанням спиртного мають і парламентарії, і мери, і прокурори, і прості селяни, і бомжі. Алкоголізм не вибирає людей за рівнем статків чи посадами, зауважує Тетяна Шмігіровська, лікар-нарколог із 25-річним стажем. За її словами, з вересня в Україні зростає кількість людей, які зловживають алкоголем.
35-річний львів’янин запив так, що ні дружина, ні діти не могли його зупинити. А історія його алкоголізму розпочалася сім років тому, коли він влаштувався держслужбовцем. На роботі постійно влаштовували застілля з нагоди днів народжень, іменин і свят. Усе починалося з 50-100 грамів, а закінчилося важким тижневим запоєм, побороти який чоловік самотужки вже не міг. Лікування в наркодиспансері означало б розголос і облік, а відтак – втрата права на керування автомобілем і роботи. Дружина викликала на допомогу приватного лікаря. Тетяна Шмігіровська з’ясувала, що дід чоловіка зловживав алкоголем, а поштовхом щодня випивати для 35-річного чоловіка стало те, що він почувався нереалізованим у житті.
– Пані Шмігіровська, ви знаєте чимало людських історій. Що, за вашими спостереженнями, є причиною, узалежнення людини від алкоголю?
– Причин багато, як і людей. Доволі часто, щоб випити, людина вигадує десятки різних причин, але не завжди назве правдиву. Вважаю, передусім треба дивитися глибоко в генетику. Всі наші погані та хороші звички, заховані таланти, в тому числі й вади, успадковуємо. Якщо не з покоління в покоління, то через покоління обов’язково це виплине.
Так, у місті п’ють – від молоді віком 15-17 років і до старих. Але маємо катастрофічну ситуацію в селах. Зараз зима, менше роботи, люди без грошей. Те, що заробили влітку, витратили. У кожній хаті женуть самогонку!..
Я часто буваю в Ходорівському районі. Прокапала одного пацієнта, а на мене вже чекають чотири жінки – просять приїхати до чоловіків чи синів.
Тепер пиячитимуть іще більше. Адже політики з екранів телевізорів нагнітають паніку: мовляв, буде погано і ще гірше. Насправді зростає безробіття, люди нереалізовані в роботі, в житті, не бачать майбутнього. А головне – вони почуваються непотрібними у своїй рідній державі!.. Люди не мають до кого звернутися по допомогу, перед ними зачинені двері. І скрізь хамство… Неповага, нервозність, заздрість.
Зверніть увагу на людей на вулицях, у транспорті. У них сумні очі. Це матиме страшний вислід. Уже фіксуємо зростання алкогольної залежності. Люди не вміють спілкуватися без чарки, це пропагують скрізь.
Лікую пацієнтів, чиї діти, дружини чи чоловіки мешкають за кордоном. Вони сумують, хочуть бути разом, а не можуть, бо не дадуть собі ради в Україні, якщо хтось не працюватиме на заробітках.
– Отже, стреси, соціальне невдоволення, відчуття непотрібності, недовіра, безвідповідальність влади – такий набір причин, які стають поштовхом до алкоголізму… Розцінюєте алкоголізм як хворобу чи як слабкість людини?
– Алкоголізм – це недуга. Це така сама хвороба, як виразка, ожиріння. Це узалежненість. До пацієнтів ставлюсь, як до хворих. На першому етапі це психологічна узалежненість, потім це поступово переходить у фізіологічну. Вони поєднані, переплетені. З’являється потреба похмелитися зранку, бо в іншому разі людина буде ніяка. Мої хворі – це, як правило, люди із “золотими” руками, професіонали своєї справи, починаючи від техніків і закінчуючи професорами та прокурорами. П’ють усі категорії людей. Це така сама тяга, як до наркотику.
Дотримуюся думки, що потрібно лікувати і душу, і тіло. Раджу всім своїм пацієнтам іти на молитву до священика, очиститися, позбутися внутрішнього зла і страхів.
– Алкоголізм – це хвороба бідних і багатих. Чи зростає алкогольна залежність серед заможних людей?
– Авжеж. Люди мешкають у палацах і шалено п’ють. П’ють дорогі напої і переконують мене, що ця горілка коштує аж 150 гривень. Мовляв, як із таким напоєм можна стати алкоголіком! Але стають, наклейки не рятують від пияцтва. Я їм завжди кажу: “З однієї бочки наливали та різні наклейки клеїли”.
Ось випадок. Впливовий начальник, любить випити. Ховаючись від рідних, п’є з друзями в гаражі. Напивається до “чортиків”, що аж треба виводити із запою раз на місяць. Щось людину мучить, бо аж ніяк причиною цього лиха не є бідність, хвороба рідних чи нереалізованість. Можливо, докори сумління. Треба змінюватися. Таких прикладів десятки.
– Хто легше виходить із запою – сільські чи міські мешканці?
– Селяни краще виходять із такого стану. Вони мешкають серед природи, сильніші фізично, не мають таких стресів і страхів, як городяни. Більше люблю працювати із сільськими мешканцями, вони простіші, довірливіші, мають бажання вилікуватися.
Якось приїхала до львів’янина, ставлю йому “Торпедо” (процедура, коли в організм вводять ліки, несумісні з алкоголем), а він по мобільному вийшов в інтернет і читає про процедуру. І що? Він зірвав лікування.
– Нині жінки п’ють на рівні з чоловіками, часто навіть більше. Побутує думка, що жінки не виліковуються від алкоголізму… А як на практиці?
– Зізнаюся, що для мене краще лікувати 50 чоловіків, аніж одну жінку. Жінки дуже важко піддаються лікуванню, вони одне говорять, а планують інше. Дружина часто хоче розділити чарку з чоловіком, щоб йому було менше, і “присідає на стакан”. В одній кімнаті лікую від запою чоловіка, а в іншій – жінку. Діти викликають на допомогу до батьків…
Один із психіатрів іще 20 років тому сказав мені, що настане час, коли в наркодиспансері потрібно буде більше місць для жінок, аніж чоловіків. Жінки часто провокують чоловіків до алкоголізму. Я не люблю і не сприймаю жіночого алкоголізму, але він є і прогресує.
– Коли варто бити тривогу щодо алкоголізму? З чого починається пияцтво – із 50 грамів горілки чи 100 грамів вина, пляшки пива чи всі трьох названих напоїв?
– Усе індивідуально. Знаю людей, які щодня п’ють по 50 грамів горілки на вечерю чи обід або ж склянку вина і не спиваються. Ніколи не були п’яними. А є й таке, що починає чоловік із 50 грамів і далі не може втриматися. Людина не може зупинитися, сказати собі “досить”, утрачає контроль.
Дуже небезпечний пивний алкоголізм. Пиво сильно шкодить печінці. Пивний алкоголізм складно лікувати.
Ось приклад. Школа в районі, навпроти кіоск, де продають не пиріжки і соки, а пиво. Семикласники – дівчата і хлопці – п’ють пиво і йдуть на уроки. Хіба це нормальна ситуація?!
– Як можна зупинити алкоголізм серед населення?
– Це складне запитання з огляду на ситуацію в державі… Але дуже просте, якби була загальнодержавна політика, воля влади і парламентаріїв. Для багатьох невигідно, щоб люди менше пили. Якщо купують алкоголь – для когось це гроші. Спиваються, вмирають молодими, тупіють – це теж вигідно. Я розумію це так. Що менше людей, то менше проблем.
Немає суспільної відповідальності, відсутня відповідальність перед людьми. Водночас суспільство не є відповідальним за майбутнє покоління.
Розмовляла Галина Терещук, радіо “Свобода”
Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Україна може стати державою п’яниць"