Треба повернутися до газового трикутника “ЄС – Україна – Росія”

Перебування Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко у Брюсселі увінчалося спіль­ною декларацією України та ЄС щодо модернізації української газотранспортної системи.
Згідно з документом, україн­ський уряд узяв на себе зобо­в’язання забезпечити незалежність оператора з транзиту газу, прозорість і відкритість для інвесторів із модернізації газотранспортної системи і надати рівний доступ до відповідної фінансової та технічної інформації, а також забезпечити контроль над отриманими на модернізацію газотранспортної системи коштами. Реформи газового сектора Україна має завершити до кінця 2011 року.
Підсумки Міжнародної конференції зовсім не сподобалися російській делегації, яка буквально грюкнула дверима після озвучення тексту спільної угоди. Відразу після того з Ро­сії полилася злива критики на адресу України, ЄС і досягнутих домовленостей.
Найсуттєвішим недоліком підписаної декларації експерти називають те, що Євросоюз не виділив жодної копійки на модернізацію ГТС. По суті, сторони підписали лише декларацію про наміри, вті­лен­ня яких значною мірою залежить від України. Чи здатна наша держава виконати взяті на себе зобов’язання?
Які наслідки матиме для нашої держави підписаний документ? Як поводитиметься Росія в умовах, що склалися? Відповіді на ці й інші запитання – в розмові з директором енергетичних програм Центру Разумкова Володимиром Саприкіним.
– Як можна оцінити те, що підписали у Брюсселі? Які наслідки матиме ця декларація для України?
– По-перше, наша держава не отримала жодної копійки, тобто сьогодні ми отримали обіцянку, але не більше. Другий момент – Україна взяла на себе певні зобов’язання. Наведено окремі газові директиви, параграфи, які ми маємо імплементувати у власне законодавство. І Президент України вже заявив, що на наступній сесії внесуть на розгляд відповідні законопроекти. Тобто наша країна має надати програму реформування газового сектора, всієї газової промисловості, й уже під цю програму можливе отримання коштів. У тому числі й на модернізацію.
Доволі делікатно Президент сказав, що Україна має шукати можливість співпраці з ЄС у рамках українського законодавства. На жаль, ці рамки не дозволяють побудувати дійсно партнерські відносини зі структурами Євросоюзу, оскільки наші закони забороняють приватизацію, концесію, оренду ГТС тощо. Отже, мало б прозвучати, що Україна змінить законодавство. Однак чітко про це заявлено не було. Тому, якщо абстрагуватися від ЄС і Росії, яка грюкнула дверима, бачимо, що наша держава має зробити важливі кроки з реформування. А для цього потрібна політична воля, про наявність якої було заявлено, але якої не було за весь час незалежності України.
– Тобто Арсеній Яценюк мав рацію, заявивши, що підписана угода є лише декларацією про наміри, за якою не буде реальних дій?
– Повторю: досі не було політичної волі реформувати цей сектор. І в очікуванні президентських виборів навряд можна сподіватися на реальні кроки з реформування. На жаль. Однак після президентських виборів імовір­ність реформування зростає, оскільки воно конче необхідне.
– Чому тоді Росія так агресивно відреагувала на підписану декларацію?
– РФ сподівалася, що остаточний документ підготують за її участю. Цього не відбулося: Росія в жодний спосіб не брала участі в підготовці документа, вона ніяк не прописана у планах щодо реформування. Але якщо українська сторона заявляє про розширення ГТС, то без російського газу це неможливо – ми споживаємо і транзитуємо лише російське блакитне паливо. Це доволі слушне зауваження, тому мені здається, що треба повернутися до газового трикутника “ЄС – Україна – Росія”. Без цього говорити про розширення ГТС складно.
– Чи може підписана декларація суттєво зашкодити планам Росії побудувати газопроводи в обхід України?
– Оперуймо фактами. Сьогодні один з обхідних газопроводів є пріоритетним для Європейського Союзу, його підтримує, зокрема, Німеччина. Цей газопровід почали реалізовувати на території Росії – дном Балтійського моря. Щодо іншого газопроводу – дном Чорного моря, – то тут теж деякі країни – члени ЄС підписали документи з Росією. Однак якщо Україна дійсно проведе реформи, то буде привабливішою і частково це справді може завадити реалізації обхідних газопроводів.
– Росія заявляє, що на модернізацію української ГТС потрібно значно більше коштів, аніж обговорювали на конференції. Чи можна зараз оцінити, скільки реально грошей потрібно на модернізацію системи?
– Це залежить від масштабів – чи це буде суто модернізація, чи дійсно реконструкція. Можна говорити, що на це потрібно близько 5 млрд. дол. США. Однак є певні деталі і труднощі, тобто що саме включати в обсяг робіт, а що ні, що розтягнути в часі тощо. Безумовно, будівництво обхідних газопроводів коштує значно більше і взагалі невідомо, чи ці проекти колись окупляться, оскільки це значною мірою політичні проекти. Однак росіяни наполягають на цих газопроводах – вони не хочуть фінансувати транзитні країни. І це головна мета або стратегія Росії за останні щонайменше п’ять років.
Розмовляла Ірина Гамрищак

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике