“Юний” Сихів відзначить 600-річчя

У травні цього року наймолодший район Львова – Сихів­ський – відзначить 600-річчя села, яке дало йому назву. Святкування відбудуться в межах днів Львова. До ювілею Сихівська райадміністрація готує буклет про історію населеного пункту, що базується на історичній довідці Романа Крип’якевича.
До складу Львова Сихів уві­йшов 1962 року і за декілька десятків років на його місці постав найбільший житловий масив Львова. Натомість від самого села майже нічого не залишилося – розповів “Газеті” львівський краєзнавець Юрій Охріменко. Чи не єдиною автентичною па­м’яткою архітектури тут є церква святої Трійці, що на вулиці Полуботка, – єдиний дерев’яний храм на території Львова. Церкву збудовано ще 1653 року, і в її захристії вміщено напис, який свідчить, що звели її козаки Богдана Хмельницького.
“Найімовірніше, це гарна легенда, оскільки козакам Богдана Хмельницького, які в той час дійсно брали штурмом Львів, було не до будівництва храмів”, – розповів пан Юрій.
Утім це аж ніяк не применшує історичного значення церкви святої Трійці. Вона унікальна не лише за своїм віком, а й архітектурою – це тризрубна церква з внутрішнім розписом, що є доволі рідкісним явищем для дерев’яної архітектури. Аналогічні розписи є хіба що в храмі в Потеличах.
З інших пам’яток архітектури Сихова на вулиці Зеленій зберігся костел, який перетворили на церкву. А поряд зі згаданим уже храмом святої Трійці височить Хрест свободи, який встановлено на честь скасування панщини на Галичині. Щоправда, оригінальний хрест не зберігся, нині там стоїть його копія, яку встановили громадські активісти 1991 року з демнянського вапняку.
Першу згадку про Сихів датовано 25 травня 1409 року. У “Хроніці Львова” українського історика Дениса Зубрицького, виданій польською мовою у Львові 1844 року, на сторінці 79 читаємо: “Село Сихів придбав Петро Влодек, або ж Влодкович, із Харбиновичів, 25 травня 1409 р. в Івана Русина та жони його Оксани за 50 кіп грошів”.
Невдовзі, 1411-го, село вперше продають якомусь Іванові із сусіднього села Зубря, однак уже за 60 кіп грошей, а також коня вартістю 4 копи. Того ж таки 1411 ро­ку, 28 жовтня, новий власник перепродує село з неабияким “наваром” – за 170 кіп грошей якомусь Петрові, синові Владка.
Згодом село Сихів іще декілька разів перепродували від одного власника іншому. Зрештою, господарі Сихова примудряються не лише перепродувати свою влас­ність, а й брати позику на вигідних умовах. При цьому в ролі лихваря виступає ксьондз Ян Кровіцький, декан Львівського кафедрального собору, який позичив під заставу земель 300 гривень під 10 гривень річного відсотка. Кошти мали використовувати на добрі справи, зокрема, 5 гривень мали сплачувати лекторові літургічному при катедрі, а ще 5 гривень – “міському лазебникові”, який за це зобов’язаний дозволяти вчителеві міської школи, всім учням і шістьом ксьондзам користуватися лазнею щотижня”, – писав Денис Зубрицький.
Іще однією важливою подією в розвитку Сихова, а також сусід­ньої Зубри стало надання їм 1525 ро­ку Магдебурзького права.


Олександр Сирцов

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике