Прокурор Червонограда виступає в ролі адвоката підсудного

У лютому 2007 року невелике містечко Соснівка, що у Львів­ській області, сколихнула неор­динарна подія: озброєна битою людина в масці вчинила зухвалий напад на неповнолітнього. Об’єктом розбою став Во­лодимир Хвесик, якого близь­ко 24-ї години зустрів нападник у власному під’їзді.
Хлопець намагався втекти, однак його збили з ніг. І хоча на крик В. Хвесика сусіди повід­чиняли вікна у своїх помешканнях, це не зупинило нападника. Він продовжував завдавати удари битою по різних частинах тіла хлопчини, маючи на меті заволодіти його мобільним телефоном, вартістю понад три тисячі гривень.
І лише тоді, коли сусіди В. Хве­сика вийшли з квартир, нападник утік. Постраждалого до­правили до лікарні, де він тиждень лікувався.
Як розповів батько хлопця Микола Хвесик, “синові завдали численних побоїв, злочинець діяв жорстоко, цинічно, заподіяв велику шкоду його здоров’ю та моральних страждань нашій сім’ї”.
Правоохоронці швидко знайшли нападника – ним виявився неповнолітній Данило Степанюк, який пояснив напад на В. Хвесика впливом старшого спільника Романа Себія. Мовляв, той підготував маску й биту і, залякавши його, змусив побити В. Хвесика.
Можливо, цьому можна було б повірити, якби не один нюанс. Як розповів батько Володимира Хвесика, йому вдалося з’ясувати, що такий злочин Д. Степанюк учинив не вперше. “Навесні 2006 року в лісовому масиві поб­лизу місцевої лікарні двоє людей у масках, озброєні битами, напали на неповнолітніх А. Хеладзе, В. Ренду. й О. Попадюка. Завдали численних побоїв і заволоділи мобільним телефоном одного з потерпілих. Одним із нападників був учасник розправи над моїм сином Дмитро Степанюк”, – заявив пан Микола.
Виникає закономірне запитання: а чи не поставив Д. Степанюк свої злочинні дії “на конвеєр”, учиняючи їх задля збагачення й наживи? І чи можна говорити в цих випадках про діяльність організованої злочинної групи?
Захисник потерпілих Юрій Козій стверджує, що повтор­ність такого тяжкого злочину тягне за собою кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 187 КК України, яка передбачає позбавлення волі на термін від 7 до 10 років. Причому лише за епізодами, які стало відомо правосуддю. Однак, можливо, таких злочинів було більше, а налякані постраждалі просто бояться звернутися до правоохоронних органів, не вірячи у справедливість Феміди?
І говорити про це є підстави. Адже перший епізод збройного нападу за участю Данила Степанюка слідчі М. Скупейко, О. Антонюк і прокурор міста Червонограда Андрій Стасів трактують як жарт. Оскільки немає повторності вчинення злочину, то підозрюваного судять лишень за одним епізодом. Навіть пересічному обивателю, який не надто орієнтується в нюансах юриспруденції, зрозуміло – завдяки цьому підозрюваний може уникнути покарання, з огляду на юний вік і покази про вплив старшого спільника. Щире розкаяння – і максимум, що загрожує Данилові, – умовне засудження.
Понад те, слідчі запевняють, що підозрювані не завдавали А. Хеладзе та його товаришам ударів битами, тому він не отримав ніяких тілесних ушко­джень. Хоча це повністю суперечить показам усіх потерпілих.
“Слідчі не тільки спотворили докази, а й безпідставно звинуватили В. Ренду й О. Попадюка. Цинізм слідчих і прокурора в тому, що, приховуючи тяжкий злочин, вони безпідставно звинуватили потерпілого В. Ренду у співучасті в злочині”.
У своєму зверненні до апеляційного суду Львівської області В. Ренда пише: “Дійшло вже до того, що залучили директора школи, в якій я навчаюся, – вона вимагала від мене та А. Хеладзе виконувати накази слід­чих щодо приховування цього тяжкого злочину. В іншому разі вона погрожує нам перешкодити успішно закінчити навчання”.
Можливо, саме почуття безкарності надихнуло Данила Степанюка на черговий напад, коли він отримав таку підтримку від правоохоронних органів?
Адвокат Юрій Козій вважає, що перешкоди з боку працівників досудового слідства та прокуратури Червонограда в правильному встановленні особи підсудного мають замовний характер. Мовляв, упродовж семи місяців представникам потерпілих навіть не надавали постанову про відмову в порушенні кримінальної справи проти Д. Степанюка, незважаючи на їхні неодноразові прохання і звернення.
Якість роботи слідчих і прокурора Червонограда викликала сумніви й у Львівської обласної прокуратури. 25 грудня 2008 року на звернення М. Хвесика прокурор Львівської області Олексій Баганець повідомив, що ухвалою суддів Судової палати в кримінальних справах від 12.08.2008 року за апеляцією потерпілих постанову Червоноградського міського суду від 16.07.2008 року про залишення постанови слідчого про закриття кримінального переслідування стосовно Степанюка Д.В. та Голотюка Ю.Г. скасовано й скеровано на новий судовий розгляд.
Постанову досудового слід­ства про закриття кримінального переслідування щодо Данила Степанюка за першим епізодом розбою суд скасував у вересні 2008 року. Проте дотепер прокурор Червонограда А.Стасів перешкоджає суду в здійсненні правосуддя щодо тяжкого злочину, вважають потерпілі. А тому порушують питання перед генеральним прокурором України про притягнення прокурора Червонограда до кримінальної відповідальності за “ці зловживання службовим становищем, оскільки прокуратура Львівської області не спромоглася належно мотивувати ухвалене нею рішення щодо відмови в порушенні кримінальної справи стосовно прокурора міста Червоноград”.
Тарас Зозулінський

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике