“Вишневий сад”: шафи-купе, візки із супермаркету та віденські шалі
Львівський театр „Воскресіння” показав вінничанам сексуального Чехова
Загострені почуття, відкрита демонстрація сексуального бажання, одкровенні пози – це не добрий чи поганий Чехов із Західної України, це просто інший Чехов, якого ми, вінничани, ще не бачили. Втім, 9 березня режисер Ярослав Федоришин відкрив очі городянам шокуючою постановкою.
Половина залу цього шоку таки не витримала – покинули свої місця після першої дії, незважаючи на досить дорогі квитки (до 70 грн.) та звичайну цікавість (на кшталт, то чим це може закінчитись?) Ті ж, хто залишився, – не пожалів. Адже у другій дії емоції акторів із грайливого кокетування та гротескного „знімання” переходять до справжнього щему. Такого, що демонструє епоху втрачених можливостей.
— Я хотів сказати, як непомітно проходить наш час, — розмірковує Ярослав Федоришин. — Ми ніколи не задумуємося про сьогодні. І саме ця тема мене більше всього вабила. Тому що ці люди, які прив’язані до вишневого саду, до помістя, яке розвалилося, не думають про сьогодні. Вони завжди думають про те, що в минулому, або в майбутньому. І ми ж з вами точно так думаємо.
Гра акторів на сцені – надзвичайна. Вони емоційні, нудні, ниці та ніжні. Вони перегинають палицю і їдять огірки. У другій дії скидають одяг під сильним поривчастим вітром і залишаються у негліже, влаштовуючи таку собі „піжамну” вечірку із з’ясуванням стосунків.
З Чеховим має працювати кожен театр, вважає пан Федоришин. Подвійний та потрійний підтекст зацікавив режисера можливістю додумати та дофантазувати до й так надзвичайно містичної п’єси ще дещицю – і не тільки еротизму, хоча секс і еротика, каже Ярослав Федоришин, не так вже й далеко від бажання людини бачити в іншому прекрасну половину. Все на сцені – візки, в яких їздять люди, як товари у супермаркетах, які купують чи продають, манекени, як великі ляльки, із якими так полюбляє бавитися поміщиця Раневська, повне небажання діяти, коли приходять зміни, і небажання підкорюватися цим змінам.
— Думаю, що на сцені була цинічність, що не прийнятно для нормальних людей, — ділиться враженнями мер Вінниці Володимир Гройсман, який дивився виставу разом з дружиною та молодшою дочкою. — А те, що сказав пан Ярослав, що все купляється і все продається, як ми бачили це на сцені, я переконаний, що у справжньому житті – це не так. Є речі, яким ти повинен бути відданий все життя.
Кожен може додумати щось своє – великодушно дозволяє режисер на інтерв’ю після вистави журналістам. Достеменно зрозуміло в цій постановці єдине: у цьому житті змінюється все так швидко, як опадає вишневий цвіт. Не завжди на краще. А точніше – не завжди можна одразу визначитися, чи на краще ці зміни. Тим не менш, боротися із ними часто немає сили, як і у героїв Чехова. І вони на вокзалі знову розпивають шампанське, готуючись тринькати гроші у Парижі, доки їх вишневий сад, символ дитинства, чистоти, ба й навіть смерті, вирубують нещадні нові власники — яскраві образи нового часу, який уже прийшов.
Юлія ТАРАПАТА
Источник: "Місто" Вінницька щотижнева газета | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "“Вишневий сад”: шафи-купе, візки із супермаркету..."