розв’язуємо проблеми разом з "Місто"

Винница – город голых лип?
Открытое письмо мэру Винницы Гройсману В.Б. и всем заинтересованным людям
Винничане хотят жить в зеленом городе, чтобы и деревья, и аллеи, и прохлада, и тень в летнюю жару. И даже готовы участвовать в озеленении свого города.
«Уважаемый Владимир Борисович!
Считаю Вас человеком, любящим Винницу. Поэтому, думаю, Вы отнесетесь с пониманием к поднятому мною вопросу.
Со школьной скамьи всем известно, что леса, парки, т.е. деревья – это «лёгкие планеты». Именно листья рассеивают магнитное поле, которое так отрицательно действует на человека.
Помните тенистые улицы и бульвары Одессы, где кроны деревьев сомкнулись над проезжей частью? А цветущие каштаны Крещатика (где цветок можно понюхать, не подпрыгивая)? А магнолиевая набережная в Ялте? В них, несмотря на огромное количество транспорта, дышится легко. Чего не скажешь о Виннице.
Я помню Винницу с послевоенных лет, жила напротив Центрального рынка. Улица Коцюбинского была одной из самых зелёных в городе: тенистая аллея, обсаженная клёнами и кустарниками, и липы вдоль тротуаров (от вокзала до ул. Нансена). Такая же – ул. Ворошилова (50 лет Победы). Сначала выкорчевали кустарники, потом взялись за липы, недавно добили клёны.
Нашим «чудо-озеленителям» работать бы в дворцовых парках, где перед дворцом непозволительно расти высоким деревьям, чтобы видеть лужайки и диковинные цветы на клумбах. Ну скажите, какой мало-мальски грамотный человек может так изуродовать липы в центре города, оставляя одни стволы? О какой очистке воздуха может идти речь, если стоит вопрос об элементарном выживании деревьев?! Скажете, мешают транспорту? Так ведь и в других городах тоже есть транспорт, но нет таких обрубков.
Зачем вырезали (иначе не назовёшь) клёны на ул.Гоголя? Зачем скамеечки на солнцепёке у памятника Пирогову, вместо деревьев. Стиль обрезания каштанов такой, что их цветение можно увидеть только лёжа на газоне. Обрезать кое-что, конечно, надо. Но не так же.
А обратите внимание, когда высаживают клумбы вначале лета: эти бедные чернобривцы чахнут от жары. Может, их вообще не выкапывать, с нашими-то зимами? А что делается в парке? Возле «Радуги» — джунгли крапивы и бузины, а по дорожкам снуют «крутые» машины!
Для кого наш город, господин мэр? Уважаемый Владимир Борисович! Начните по-настоящему озеленение города, насадите, как в Донецке, Ужгороде и многих других городах, цветущие кусты (но не в виде изгороди, а отдельными кустами).
И не надо ничего закупать! Бросьте клич, и люди сами принесут сотни кустов сирени, жасмина, сортового шиповника, который цветёт всё лето (им, кстати, обсажены многие дороги в Германии). Люди помогут Вам сделать наш город и красивее, и здоровее.
А ведь Винница могла бы быть «Городом Цветущих Лип»!
С уважением, Фёдорова Н.Н., жительница Винницы с 1944 года»

Унітаз, клоака і бабай-НАТО
З чим у вінничан асоціюються будні
Приємно, що ми не втрачаємо почуття гумору. Бо сміх не тільки продовжує життя, але й допомагає не втратити здоровий глузд у скрутні хвилини. Ще раз це підтвердила постійна читачка «МІСТА» у своєму листі до редакції.
«Деякі слова в мене асоціюються в уяві з іншими словами: коаліція – клоака, колектор – унітаз, криза – криса, яка жере все без перебору. Ще кризу я уявляю як державний бандитизм у верховних ешелонах влади. З вовчими апетитами міжнародної мафії.
Вечір. Сутеніє. Батько має прийти з роботи. Бабуля вкладає онука спати. «Мій маленький, бай-бай, а то прийде Бабай і забере. Він уже у вікно заглядає…» Малюк схоплюється з дивана і дивиться у вікно. На склі бачить своє відображення, яке по-своєму розуміє: «Бабо, та це ж тато!» Бабуля теж перелякано: «НАТО???» Хреститься: «Свят, свят, раніше малих дітей лякали Бабаєм, а тепер усіх лякають НАТО».
Нас лякають НАТО, лякають кризою, але ми цього не боїмося. Ми почали боятися нашої влади.
Ранок. У селі біля криниці зібралися сусідки на свою п’ятихвилинку. Гомонять, розповідають про свої враження і свої уподобання.
— Ой, жіночки, я так люблю дивитися кіносеріали!
— А я люблю новини, там буває так гарно «лапшу» на вуха вішають.
— А я люблю «Свободу слова». На цій передачі гарно переливають з пустого в порожнє, кісточки декому перемивають.
— Ні, дорогенькі! Я люблю трагікомедії. Такого ніде не побачиш і не почуєш – це сесії нашої Верховної Ради.
Нашу владу прирівнюють до героїв байки «Лебідь, Рак і Щука», що тягнуть воза в різні боки. Але я проти цього. Вони усі люблять воду і без неї прожити не можуть. Тож тягнуть все під себе, а кінці? У воду!
Раїса Євтушенко,
с. Брицьке Липовецького району, постійна читачка «МІСТА»

Чи зробимо
Вінницю красивою?
“Гуртом і батька легше бити”. Цю народну мудрість знають добре. Але не тільки “бити”, гуртом легше робити будь-які справи. Легше, якщо не відмежовуватись, не кивати один на одного і не шукати “бліх” у діях інших, а кожному зробити особистий внесок. Про це думка вінничанки, постійної читачки “МІСТА”.
“Наше місто має цікаве минуле, непогане теперішнє, а майбутнє його може бути кращим і успішним. Утім, це вже залежить від багатьох чинників, одним з яких є його мешканці, тобто ми з вами. Саме так, шановні читачі, всі ми від малого до старого можемо посприяти покращенню нашого міста.
Багатьом людям не байдуже, як виглядає Вінниця. Саме про це свідчать схвальні відгуки на адресу мера за роботу по благоустрою міста: впорядкування вулиць, перебудову ринків, реорганізацію роботи ЖЕКів, звільнення від жебраків та інше. Пригадайте куточок відпочинку біля театру “на Парижі”, який, на щастя, у нас не єдиний. Хаба ж можна не милуватися такою красою?! А святкове вбрання вулиці Соборної? Це яскраве видовище на Новий рік дуже схвилювало мене, бо побачила таке вперше. Тим, хто причетний до такого красивого і коштовного подарунка — велика подяка і шана.
А тепер хочу нагадати вже підзабутий, але такий суттєвий вираз: “Місто — це наша спільна оселя”. Його благоустрій і краса впливають на настрій і навіть на самопочуття. Тож, мої любі вінничани, посприяймо перетворенню Вінниці у європейське місто. Для цього нам не треба ані грошей, ані фізичних зусиль, лише: змінити байдужість на завзяття, невдовлення та скиглення — на радість, скептицизм — на віру у краще, а погану звичку шкодити та смітити — на бажання краси.
Цим ми підтримаємо заходи мерії за чисте і красиве місто”.
Клімовська М.І.,
член КПЦ “Поклик”

Источник: "Місто" Вінницька щотижнева газета | Прочитать на источнике