
— До театру б сходити, давно вже не були..,— звертається жінка до подруги (обидві чекають трамвай на зупинці „Театральна”). – Там нині такі ціни, що й не дуже сходиш, — чує у відповідь.
Цю підслухану розмову переповідаю Володимиру Лозовському, директору Вінницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.К.Садовського. Він не приховує подиву...
— Напевно, йшлося про заїжджих, про гастролерів – з Києва, Москви, Санкт-Петербурга. У них квитки від 50-150-200 грн. Звичайно, на ці вистави за такими цінами важко потрапити. Приміром, на спектакль за участю Васильєвої квитки були по 150 грн., за вінницькими мірками двом людям за один вечір витратити на виставу 300 грн. проблематично. До речі, більшість гастролерів привозять халтури, за якими стоять зірки першої величини, але колишні. Приїздять із сумочкою з реквізитом, а від’їжджають з двома сумками грошей. Наші ціни — мізерні. На дитячий квиток – 7 гривень, на дорослі – від 10 до 30. Найдорожчі, на прем’єрні вистави, – 30 грн. Хіба це гроші?
— Чому такі ціни у Вінницького театру?
— По-перше, ми — вінничани і думаємо про вінничан, знаючи сьогоднішню ситуацію. Дерти зі своїх – останнє діло. У нас стабільна аудиторія – молодь, яка вчиться і сплачує за навчання. І це добре, що молодь. Які ж великі гроші можна з них брати...
— Чи не позначається негативно такий „ціновий альтруїзм” на житті театра?
— Завдяки обласній владі колектив почувається нормально. В театрі про кризу не говоримо. Дотації ідуть на зарплату – вчасно і в повному обсязі. На все інше – навчилися заробляти.
Інколи місяцями не маємо вихідних. У будні даємо по дві вистави, а в суботу, неділю, понеділок – заробляємо на оренді. Заробляємо самі на оплату комунальних послуг (за місяць за тепло сплачуємо 57 тисяч грн.), на гастролі, на постановки.
Деякі театри звикли виключно до бюджетних коштів, нині ж отримують тільки на зарплату, на інше їм припинили видавати, і вони в скрутному становищі. Але це вже їхні проблеми.
— Вам вистачає коштів і на гонорари режисерам з інших театрів, які ставлять спектаклі на вінницькій сцені?
— Режисери теж різні бувають. Один їде до нас, щоб гроші заробити, а другий – щоб попрацювати з прекрасними вінницькими акторами. Отже — вибираємо і про гонорари домовляємося.
— Не дратує, що в кінотеатрах ціни на квитки бувають дорожчими за театральну виставу?
— Звичайно, це не зовсім правильно. Але, не секрет, що співак оперний із класичною школою вокалу теж менше заробляє за того, хто в шоу-бізнесі дим зі сцени пускає.
— Володимире Васильовичу, нині майже все дорожчає, невже така цінова політика залишатиметься без змін?
— У цьому сезоні змін не передбачаємо. А наступного, напевно, квитки будуть трохи дорожчими. Приміром, на дитячі вистави – по 10 гривень. Подорожчання буде, як бачите, мінімальним.
Світлана ВИШНЕВСЬКА
Источник: "Місто" Вінницька щотижнева газета | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Про сцени і ціни в театрі"