КОЖНА ТРЕТЯ ПАРА ВІННИЧАН ОБИРАЄ СІМЕЙНІ ПОЛОГИ

Той тримав породіллю за плечі і повинен був стогнати разом з дружиною, а то й замість неї кричати щосили. Інколи «законний» настільки входив у роль, що навіть починав відчувати спазми і біль.

США, Канада, Німеччина, Арабські Емірати, Індія – це далеко не увесь список країн, де присутність чоловіка у таких випадках є нормою. Нарешті подібна традиція дійшла і до нас (а, можливо, відродилась через століття).

- У Вінниці перші партнерські пологи зафіксовані 8 років тому. Спочатку вони були поодинокими, бо інформація про таку можливість поширювалась мало і це вважалось «диковинкою», – розповідає Марина Заболотна, завідуюча жіночою консультацією при пологовому будинку № 2, кандидат медичних наук. – Але ось уже 5 років, як цілеспрямовано готуємо пари. До речі, слід наголосити, що у пологовій залі може бути присутнім не лише чоловік, а й мама, сестра чи подруга, одним словом, близька людина. Початковий етап – це ознайомлювальні лекції, які проводимо в нашій консультації для подружжя. Запрошуємо чоловіків і детально розповідаємо про всі проблеми, котрі виникають під час вагітності, вчимо морально підтримувати майбутню маму.

– Кожна третя пара вінничан обирає партнерство, – продовжує завідуюча. – Як медик, я схвалюю такий вибір, бо уже доведено, що пологи тоді протікають швидше, спокійніше і без ускладнень. Особливо, якщо жінка народжує вперше. А щодо закидів, мовляв, після цього шлюби розпадаються і чоловіки втрачають сексуальний інтерес, то хочу посперечатись, бо статистика свідчить протилежне. По-перше, партнеру не обов’язково дивитись «туди», зазвичай він знаходиться біля голови дружини. Ми не допускаємо у пологову залу тих представників сильної статі, які бояться крові або надто чутливі. Знаєте, я пригадую одну історію. До нас на облік стала жінка у досить зрілому віці. У сім’ї вже підростало двоє діток, але стосунки із чоловіком були, м’яко кажучи, прохолодними. Навіть хотіли розлучатись. Ми запропонували їм народжувати разом. Коли він побачив на власні очі, як у цей світ прийшла його кровиночка і взяв її на руки, то заплакав від щастя. Тепер живуть дуже щасливо і дякують, що зберегли їхню родину.

А ось які коментарі отримали від Володимира Присяжнюка, завідувача акушерсько-обсерваційним відділенням пологового будинку №2:

- Я схвально оцінюю сімейні пологи. Переконаний, що це майбутнє нашої акушерської служби. Жінка почуває себе більш впевнено і спокійно, коли під час переймів поблизу є близька людина. Це міфи, начебто чоловіки втрачають свідомість чи панікують. Навпаки, ведуть себе достойно і після цього краще починають розуміти дружин... Практично усі власноруч перерізають пуповину. До речі, жінки частіше бояться партнерства, бо вважають, що у ті моменти виглядають не досить естетично. Але макіяж тут ні до чого, головне – любов і повага у шлюбі.

Вдалось поспілкуватись з кількома породіллями, які таки згодились на присутність партнера. Біля Інни Нечипорук були одразу двоє близьких людей – чоловік Олексій і бабуся Клавдія Ананіївна. По черзі змінювали один одного. Синочка Владиславчика спочатку на груди поклали все ж таки чоловікові. Інна переконана, що шлюб після спільних пологів ще більше укріпився і каже, що їй було дуже приємно відчувати підтримку рідні. З нею погоджується і подружжя Яворських. Іван також був поряд з дружиною Аліною, коли на світ з’явилась їх перша довгоочікувана донечка Даринка. Аліна стверджує, що біль дивним чином зменшувався, коли за руку тримав коханий.

Вирішили заради цікавості провести невелике опитування серед перехожих. Результати досить цікаві. З 10 вагітних, а саме до таких звертались поблизу жіночої консультації, шість відповіли, що хочуть, аби під час пологів поряд знаходився чоловік, троє вагались і лише одна висловилась категорично проти. Уже йшли до зупинки, як підійшла молода матуся з хлопчиком близько двох років. «А я народжувала з коханим, про що зовсім не шкодую, – сказала вона. – Досі пам’ятаю, як чоловік заплакав, коли йому на груди поклали синочка. То були сльози радості... Єдине, що трохи образливо – перше слово Михайлика: «Тато!»

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике