Минуло 40 – до ендокринолога!

Здебільшого до ендокринолога звертаються хворі, яких скеровує терапевт або спеціаліст вузького профілю на консультацію, або ті, хто проходить медичний огляд. А даремно. Адже хворобам ендокринного характеру значно легше запобігти, ніж лікувати.
– Більшість людей “зеленого” поняття не має, хто такий і чим займається ендокринолог, – розпочала розмову Вікторія Герасименко. – Насправді ендокринолог – це лікар, який займається патологією залоз внутрішньої секреції, яка невідривно пов’язана з внутрішніми органами, а також нервовою системою.
– Пані Вікторіє, з якими діагнозами і скаргами до вас най­час­т­іше звертаються?
– Переважають звернення з приводу цукрового діабету. Адже люди, які стоять на диспансерному обліку, повинні раз чи двічі на місяць звертатися до ендокринолога по консультацію. Пацієнти зі скаргами на роботу щитоподібної залози – це також наші “клієнти”. Зміни в “щитовидці” можуть проявитися відчуттям “клубка” в горлі. Інколи цей “клубок” може імітувати невротичний синдром, приступи стенокардії, коли люди не можуть пояснити, чи це болі в ділянці шиї, чи за грудиною.
До ендокринолога може також привести незрозумілий підвищений артеріальний тиск, недіагностовані болі голови. Особливо “дружити” з ендокринологом повинні лю­ди, робота яких пов’язана зі шкідливими умовами виробництва, хворі, які вживають гормони через бронхіальну аст­му, ревматичний артрит. Обов’язкове обстеження повинні проходити особи, які мають гіпертонічну хворобу, патологію серцево-судинної сис­теми, люди з надмірною масою тіла, жінки, які народили дитину вагою понад чотири кілограми.
– Люди яких професій най­час­тіше страждають на ендо­кринні захворювання?
– Серед них багато викладачів, юристів, бухгалтерів, медичних працівників. Гадаю, варто було б обстежити й журна­лістів, які часто нехтують режимом харчування, зловживають роботою з комп’ютером.
Загалом населення в Україні старіє, тому радила б усім особам після 40 років звертатися до ендокринолога з профілактичною метою. Насамперед для визначення рівня цукру в крові. І найкраще зробити це після прийому їжі.
Нині така патологія, як цукровий діабет, займає провідне місце серед усіх захворювань, її ще називають пандемією XXI ст. Як свідчить статистика, на одну людину з діагностованою недугою припадає чотири особи, хворі на цукровий діабет. Інколи вони можуть навіть не підозрювати про своє захворювання.
Нині на диспансерному обліку в одного ендокринолога перебувають понад 1000 пацієнтів, більш ніж половина з них страждає на цукровий діабет. До прик­ладу, хворі з патологією щитоподібної залози потребують огляду хоча б раз на три-шість місяців. Можливо, кількість відвідувачів зростає через те, що нині люди стали більше дбати про своє здоров’я.
Для раннього виявлення за­хворювання обов’язково необхідно пройти обстеження у вузьких спеціалістів. Виконати загальні клінічні аналізи, флюоро­графію, електрокардіографію. До них зараховуємо і біохімічний аналіз крові. Передусім тому, що функція печінки та нирок має важливе значення для майбутнього лікування. Крім того, чоловіків повинен оглянути уролог, невропатолог і хірург, жінок – гінеколог.
– Що найважливіше для лікування від цих хвороб?
– Бажання хворого. Адже доведено: успіх у лікуванні на 95% залежить від людини та лише 5% – від лікаря. Між медиком і хворим має бути діалог, співпраця. Чи не найбільше це стосується цукрового діабету. Якщо такої співпраці немає, то успіх від лікування буде міні­мальним. Людина повинна навчитися вести здоровий спосіб життя, опанувати культуру харчування тощо.
Також варто змінити ставлення до своєї недуги. На жаль, хворі не завжди адекватно реагують на них. Залежно від типу нервової системи в них може бути паніка, істерика, депресія. Потрібно, щоб після першої зустрічі людина повірила лікареві та в успіх лікування. Пацієнт мусить зрозуміти, що він повинен керувати своєю хворобою або станом, а не хвороба ним. Для хворих на цукровий діабет велике значення має допомога психолога. У нас же останні рідко займаються цими особами.
– Під час кризи допомога психологів не завадить і здоровим, а не лише хворим на цукровий діабет…
– Процитую відомий вислів: якщо не можна змінити ситуацію, треба змінити ставлення до неї. Налаштована на успіх людина постійно наполягатиме на контакті з лікарем, медперсоналом, уранці прокидатиметься з оптимізмом, вироблятиме в собі позитивний заряд не весь день, уникатиме стресів, намагатиметься не провокувати їх. І тут допомога психотерапевта, психолога – неоціненна. Вживання алкоголю нічого не вирішує. Надто шкід­ливим є куріння.
– Що хворі повинні знати про свою недугу?
– Якомога більше. Особливо корисними є різноманітні семінари, конференції, лекції. Для хворих на цукровий діабет важливою є школа самоконтролю, в тому числі для профілактики цих захворювань. У Львові нині функ­ціонують чотири таких школи, які тримаються на ентузіазмі лікарів і зусиллях фірм-виробників ліків. Потужні школи діють на базі II міської по­лі­к­лі­ніки та I міської лікарні (друге терапевтичне відділення).
Людина не повинна залишатися сам на сам зі своїм захворюванням. Особливо це важливо для осіб, схильних до депресії. Такі люди потребують допомоги.
Розмовляв Василь Худицький

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике