Покірні атлети

Узимку футбольний клуб “Львів” через фінансові проб­леми “урізав” зарплату своїм гравцям уп’ятеро. Але що найдивніше – футболісти не засипали скаргами відповідні від­діли Федерації футболу України чи громадські суди. Біль­шість із них навіть не декларує бажання знайти нову команду. Вони тренуються і спромоглися в першому матчі весняної стадії Прем’єр-ліги зіграти внічию зі значно багатшим дніпропетровським “Дні­п­ром”. Як виявилося, футболістам не вигідно влаштовувати конфлікти зі своїми працедавцями.
“Городяни” на обіцяне до літа чекають
Деякі футболісти “Львова” мають не одне запрошення від інших команд Прем’єр-ліги. Попри це, звістку про зменшення й без того, порівняно з іншими українськими клубами елітного дивізіону, невеликої зарплатні сприйняли покірно. Президент ФК “Львів” Юрій Кін­дзерський попросив їх зачекати до літа: мовляв, криза минеться й він поверне заборговане. Гравці погодилися. У клубі єдиним “не згодним” із зменшенням зарплатні виявився досвідчений Владислав Ващук. Колишній гравець національної збірної та київського “Динамо” вирішив за краще взагалі залишитися без роботи, ніж працювати за такі гроші.
Подібна ситуація склалася в багатьох українських клубах. Керівництво низки команд попрощалося з “дорогими” виконавцями, а на їхнє місце взяло гравців із помірнішим фінансовим апетитом. “Отримував зарплату за старим курсом долара, тому щомісяця втрачав близько 2700 доларів. Це чималенька сума, – розповідав поль­ським журналістам про своє життя в Україні голкіпер ФК “Харків” Мацей Налєпа. – Най­гірше, що не завжди вдавалося конвертувати зарплату, оскільки в Харкові валюта зникла не тільки в банках, але навіть в обмінниках. Це справжня удача – купити долари. Не буду ж я переказувати своїй дружині гривні. Що вона робитиме з ними в Польщі?”

Контракти з одним нюансом
Як стало відомо “Газеті” від компетентного джерела, біль­шість клубів України в контракті вписує суто символічні суми, а в додатку до угоди дописує решту. Додаток зберігають у на­дійному місці, а в податковій фігурують лише цифри з угоди. Тож домогтися справедливості через суди можна, але футболіс­там не вигідно конфліктувати з працедавцями.
Про це “Газеті” розповів відомий у минулому нападник Віктор Леоненко, який готується очолити Профспілку із захисту прав футболістів. За його словами, нині триває пошук адвокатів, які могли б надавати кваліфіковану допомогу. Щоправда, за словами Віктора Леоненка, тотальне зменшення зарплатні гравцям, спричинене фінансовою кризою, навряд стане масовим приводом для судових позовів. “Криза, вона і в Африці криза. У цьому випадку нічого не досягнеш, хіба що права покинути клуб зі статусом вільного агента, – каже В. Лео­ненко. – Сенсу “воювати” з власником клубу немає. Яскраві “зірки” без проблем працевлаштуються, їм тяганина з керівництвом не потрібна. А посередні виконавці після скандалу у своєму клубі просто не знайдуть собі нову команду. А хто ж захоче мати справу з такими гравцями?”

У баскетболістів ті самі проблеми...
Президент Федерації баскетболу України Олександр Волков у розмові з журналістом “Газети” зая­вив, що в баскетболі відбуваються аналогічні процеси, що й у футболі: клуби почали розривати контракти або зменшувати зарплати своїм гравцям. За словами Олександра Анатолійовича, аби уникнути судових позовів, потрібно знайти прийнятний для обох сторін, компромісний варіант. “Усе слід вирішувати під час переговорного процесу, – каже президент ФБУ. – Звісно, в кожного гравця є контракт, агент, але є певні нюанси. Тепер у керівництва клубів є змога домовлятися з гравцями та розривати контракти. Усі ми люди, розуміємо, яка склалася ситуація. Усі члени великої баскетбольної сім’ї свідомі того, що криза торкнулася не лише України, а й усього світу. В цих умовах вимагати від клубу значної фінансової компенсації нерозумно. Інші клуби тоді не захочуть мати справу з цим гравцем, а тому він буде позбавлений змоги заробляти гроші. Йдеться про солідарність і компроміси. Потрібно шукати варіанти, як розірвати контракт і розлучитися цивілізовано, щоб усі були задоволені”.
Як відомо, львівську гандбольну “Галичанку” через економічні проблеми покинули практично всі провідні гравці. Аби уникнути затяжного конфлікту, керівництво клубу запропонувало своїм гандболісткам статус вільних агентів і зайнятися пошуком нового місця праці. Оскільки в “Галичанці” були дуже ква­ліфіковані гандболістки, праце­влаштуватися їм було нескладно. Хто ж не зумів підшукати команди, змушені були погодитися на зменшення зарплатні. Подітися нікуди, оскільки краще отримувати менше, ніж нічого.

Ложка меду...
Віктор Леоненко каже, що фінансова криза спричинить не лише негативні процеси у футболі, а й позитивні. Мовляв, донедавна футболісти отримували великі гроші, багатьох “легкі” гроші псували. “У футболі люди отримували дуже великі суми, ціни, навіть на посереднього гравця, були завищеними. А тепер власники клубів раціональніше використовуватимуть свої кошти й платитимуть менше. Знаю, що гроші зіпсували 90% людських якостей усіх футболістів”, – переконує пан Леоненко.
Олександр Волков теж зна­йшов позитивні моменти у фінансовій кризі. “Донедавна власники клубів, зважаючи на власні амбіції, витрачали чималі суми на утримання легіонерів. За нинішніх умов вони відмовляються від іноземців і довіряють молодим українським виконавцям, – каже Олександр Анато­лійович. – У Суперлізі багато команд мають непогані фарм-клуби, в яких виховували хороших гравців. Молодь уже давно готова проявити себе, просто очікувала свого часу. Тепер вони отримали шанс. Сподіваюся, доморощені таланти цим шансом скористаються й зацементують за собою місце в Суперлізі й, навіть коли гроші з’являться, цим місцем нікому не поступляться”.
Гліб Ваколюк

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике