Обмін квартири довший, але дешевший за купівлю

Як правильно оформити угоду обміну
Нині новим власником квартири на вторинному ринку житла зазвичай стають шляхом укладання угоди купівлі-продажу. Проте, реальною залишається й інша можливість – обмін квартир.
— Бум на обмін квартир припав на доприватизаційний період і тривав до 90-их років, — розповідає вінницький ріелтор Ольга Слободянюк, — потім з’явилося таке поняття, як приватна власність на квартири, і житло почали продавати. Наразі продаж квартир дещо зменшився у зв’язку з відсутністю кредитування, але все одно кількість квартир, які виставляють на обмін, це 2% у порівнянні з тими, що хочуть продати. Хоча в обміні є й свої переваги, особливо для тих, які хочуть інше житло, але не мають достатніх коштів для купівлі.
— У чому ці переваги?
— Навіть у тому, що оформити обмін у нотаріуса дешевше, ніж угоду купівлі-продажу. При продажу береться 2% вартості квартири. При реєстрації обміну послуги нотаріуса – 1200 грн. + мито (1% від вартості більшої квартири, якщо її площа не перевищує 100 кв.м, якщо перевищує – ще 0,5%). Якщо міняють квартиру з доплатою, береться ще 1% від суми доплати.
— Хто оцінює квартири?
— Це може зробити маклер. Навіть за описом квартири по телефону. Може оцінити й сам власник, орієнтуючись на ціни аналогічних квартир, які дають агентства з нерухомості.
— Скільки коштують послуги ріелтора?
— До 4% від реальної ціни квартири, яку ріелтор знайшов для обміну. Але ті, хто хоче обміняти квартиру, не так часто звертаються до ріелтора – шукають через знайомих, за оголошеннями. До речі, ще про одну перевагу обміну: приміром, без доплати можна знайти квартиру й більшу. Так, однокімнатну поліпшеного планування з хорошим ремонтом міняють на двокімнатну „хрущовку” (обидві квартири коштують однаково – 30-35 тис.у.о.) Часом шукають меншу квартиру, але в кращому стані. Але обміняти трикімнатну квартиру, наприклад, на Космонавтів на три однокімнатні – без доплати зовсім нереально. Взагалі ж, усе залежить від того, що саме хоче людина. Нині частіше люди роз’їжджаються, тобто більшу квартиру розмінюють на кілька менших. У такому випадку вже не перебирають районами, плануванням, цегляний чи панельний будинок. Хіба що, знов-таки, готові доплачувати.
— Міжміські обміни часто трапляються?
— При Союзі було багато – за рахунок того, що військові часто переїжджали. Нині теж бувають. Навіть через кілька міст. Не так давно ми допомагали такому обміну – міняли Москву на Вінницю, а Вінницю — на Західну Україну. Це досить складно, коли є такий ланцюжок, треба, щоб співпали інтереси багатьох людей. Взагалі, процедура обміну довша у часі, ніж продаж-купівля.
Світлана ВИШНЕВСЬКА

Источник: "Місто" Вінницька щотижнева газета | Прочитать на источнике