ЧОМУ НАЙБІЛЬШИЙ В ЄВРОПІ ПАЛАЦ ПОТОЦЬКОГО В ТУЛЬЧИНІ НЕ ДАЛИ НІМЦЯМ для повної реконструкцїї комплексу взамін на знахідки та коштовності, які знайдуть під час ремонтних робіт?

Реконструкція Тульчинського палацу триває вже не одне десятиліття, коли закінчиться не відомо. Архітектурна пам’ятка вісімнадцятого століття з року в рік руйнується. Станіслав-Фелікс Потоцький - історична особа як українського, так і польського народів.

Варто зазначити, що сьогодні не тільки українці, але й поляки втрачають історичні та архітектурні надбання. В зв’язку з економічною кризою в Україні реконструкцію палацу призупинено. На місці лівої галереї - купа зруйнованої цегли. Овіяних легендами скарбів пана Потоцького так і не знайдено. Краєзнавці стверджують, що найцінніший скарб – сам Потоцький.

Замок, який сьогодні прикрашає Тульчин, вражає своєю величчю кожного пересічного мандрівника.

Вражає також і ставлення нашої влади до збереження подібних історичних цінностей. Понівечені стіни, зруйнована галерея, замуровані вікна західного корпусу - так виглядає нині найбільший у Європі палац, який наші предки 18 століття називали «Тульчинським королівством». Замок, який за будівельними технологіями випереджав свій час, схоже, не має майбутнього. Краєзнавці доводять, що будівля палацу - суцільна загадка. Не менш цікавим є розміщення підземних ходів, ними пронизаний весь Тульчин і не тільки. Серед місцевих жителів ходять чутки, що підземними галереями пов’язані багато архітектурних споруд, якими в свій час користувався Потоцький. Серед них має місце і «Софіївка». Вивченням підземель займається сьогодні житель міста Тульчин Володимир Альошин. Цей сучасник вважає себе нащадком роду «короля України». Письмового підтвердження цього факту немає.

– За часи проживання Потоцького в Тульчині дуже велика кількість людей обслуговувала маєток. Це були як місцеві кріпаки, так і люди різного соціального стану. Не виключено, що наближені до сім’ї Потоцьких контактували між собою, і це могло залишити якесь коріння в історії, але офіційно нащадків Потоцького в Тульчині не існує, - такої позиції дотримується краєзнавець з міста Тульчина, історик який займається вивченням роду Потоцьких, Віктор Святелик. - Зараз графське підземелля тульчинці використовують на власний розсуд. Влада розчищати катакомби не береться. Хоча краєзнавці запевняють: екскурсії підземним містом можуть принести мільйони для відновлення Тульчинського «Версалю». У минулому році на реконструкцію палацу державою було виділено один мільйон гривень. Але з цієї суми використано тільки 500 тисяч. Кошти було потрачено на відновлення опалення центрального корпусу, ремонт даху західного корпусу та демонтаж лівої галереї, на місці якої сьогодні купа цеглин.

– Оскільки кошти виділялись наприкінці року, в листопаді, реально освоїти таку суму до кінця року не було можливості, не виключено, що уряд на це й розраховував, - пояснює депутат Тульчинської райради, член бюджетної комісії, викладач культурно-освітнього училища Олександр Онищенко. – З питань продовження реконструкції та подальшого виділення коштів начальник виробничого відділу управління капітального будівництва Вінницької області Володимир Морнов порадив звертатися у Міністерство регіонального будівництва. Я нічого не знаю про закладення коштів на продовження будівництва лівої галереї.

Подібну інформацію надав і заступник начальника управління капітального будівництва Вінницької області Петро Заплішний.

Неповторний за красою парк «Хороше» (площею близько 10 гектарів), що був розміщений нижче палацу, сьогодні заріс бур’яном. Частина земель, що раніше знаходилась у парковій зоні, використовується жителями міста під городи. А колись це було величезне озеро, на якому знаходилось п’ять островків.

На одному із островків Потоцький хоронив своїх собак. Склепи, в яких вони були поховані, будувались із чорного мармуру, а пам’ятники улюбленим псам - із білого. За історичними матеріалами колишнього директора культурно - освітнього училища Миколи Циганюка величезну роль в архітектурі парку відігравали шлюзи. Тільки-но вода з шести верхніх ставків починала заповнювати замислуваті канали, в парку оживало все: піднімалися високо вгору співочі водограї, система труб різних діаметрів творила музику, працювали чудернацькі млини. «Хороше» був на той час одним із найкращих творів паркового мистецтва, одним із перших зразків пейзажної композиції на Україні.

Питання про реконструкцію цього парку державними мужами взагалі не піднімалося. За словами жителя міста Олександра Гринчишина, котрий проживає на території славнозвісного маєтку, відомо, що декілька років тому німецькі архітектори вносили пропозицію відтворити повністю всю архітектурну композицію парку «Хороше» маєтку Потоцького та підземних переходів. Натомість німці просили права забрати всі ті знахідки та коштовності, які знайдуть під час реконструкції. Але ця пропозиція за невідомих причин не набрала чинності.

Тульчинський «Версаль» продовжують реконструювати, а скарбів так і не знаходять. За історичними матеріалами, багатство Потоцького прирівнювали до імператорського. Він був одним із найбагатших людей 18 століття. Ніхто не міг пояснити походження його скарбів. Існують легенди, що на нього працювали закордонні алхіміки. І все багатство, яке Потоцький мав, зберігалося в Тульчинському палаці. Інші кажуть, що граф оточив палац підземними ходами але золота й коштовностей там не ховав.

Але фактом залишається знайдений солдатом, який копав окопи в двадцятих роках, золотий ланцюжок. Це було на території Тульчинського палацу. За словами місцевих краєзнавців, більше ніяких цінностей на території палацу не знайденно.

– Найбільший скарб - це сам Потоцький, - стверджує краєзнавець та історик з міста Тульчина Віктор Святелик. – Це була дуже розумна, грамотна та ощадлива людина. Потоцький знав близько шести мов, які були на той час наймоднішими. Факти підтверджують, що Станіслав ніколи не розкидався своїми коштовностями. Слова «менеджмент» і «маркетинг», які сьогодні лише входять до нашого вжитку, для нього були ясні, як табличка множення для справжнього математика.

– Кріпак - теж людина, - стверджував Потоцький. - В його документах на той час зазначалося, що економ повинен «ставитися до кріпака, як до людської особистості».

P.S. У різні роки по-різному складалася доля Тульчинського двору. До нашого часу не збереглися слова написані на фронтоні центрального корпусу: «Вільним і чесним тут жити щасливо». На що натякали нам наші предки - невідомо, але з цими якостями пани там більше не живуть.

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике