Ця небувала диверсія, в результаті якої міжнародний пункт пропуску Ямпіль-Косеуць перетворився у величезний тромб на кордоні, свідчить про головне – стражі рубежів молдовської держави, мають навдивовижу могутній сон.
Два тижні тому вночі хитрі диверсанти проникли на об’єкт важливого міждержавного значення, який був під особливою охороною молдовської прикордонної служби – вантажний пором. Гримлячи залізом, довго вовтузилися, відімкнули замок на товстенному ланцюгові, ключ від якого був у начальника прикордонної зміни, вибили із спеціальних скоб товсті «пальці», якими кріпився пором до причала, і, нарешті, надриваючи пупки, відчепили його з міцного сталевого троса. Трос гепнувся із шумом у воду, а величезний пором, як плавучий острів, відправився у вільне плавання Дністром.
Він запросто переправляв зараз повністю завантажений КаМАЗ з прицепом, чотири «бусики», багато людей. Врятувався під час минулорічної повені, а тут встояти не міг. Відплив, можливо, назавжди, з місця вантажної переправи Ямпіль-Косеуць, яка дуже добре проглядається з Ямпільської прикордонної застави. Його відхід у небуття тут повинні були бачити, ясна річ, прикордонні наряди, укомплектовані, до речі, сучасними приладами нічного бачення… Але ніхто, крім сторожових прикордонних собак, на берегах Дністра не подавав і звуку. А собаки що? Вони ж не люди – скомандувати: «Застава, до зброї!» не можуть. Вони ж просто пси – чесно і добросовісно гавкали. Але їх ніхто слухати не хотів, бо всі спали.
І подався вниз по ріці пором, як айсберг в океані. Благополучно обійшов гранітні пороги однойменного українсього села, час від часу гучно гупаючи своїми порожніми великими понтонами об каміння, від чого відлуння котилося всім тутешнім каньйоном. Непоміченим проплив повз всю кількакілометрову територію порогівської громади. За Порогами обминув декілька небезпечних острівців, лякаючи своїм виглядом та гупанням дике сонне царство природи. Біля Франківки минув ще одні дуже небезпечні пороги і, як величезний таран, готовий знищити все на своєму шляху, агресивно понісся стрімкою течією далі.
А в цей час прикордонним нарядам по обидва береги ріки снилися солодкі-пресолодкі сни. Непоміченим проплив він і біля села Іванкове. До Цекинівки залишалося всього кілька кілометрів. Якби він туди дістався і з розгону зачепив трос, то запросто міг би знести всю тамтешню вантажну переправу, яка забезпечує міждержавний прикордонний пункт пропуску Цекинівка-Сороки. Але, на превелике щастя рідної держави, на підході до Цекинівки ця гігантська стальна «безмозкла дурепа» нарешті випадково ввігналася в українську мілину. Застрягла! А могла б проскочити і разом з уламками цекинівської переправи вранці опинитися аж у Придністровській Молдовській Республіці, яка її зустріла б, як кажуть, з розпростертими руками, бо вже давно ображається, що цей витвір її Рибницького металургійного комбінату колись приватизувала «сусідня країна» – Молдова. І тоді ніяких надій на відновлення міжнародного пропускного пункту Ямпіль-Косеуць у старому режимі роботи не було б. А так надія, хоч і добряче сидить на мілині, але все ще жевріє.
Багатотонний пором гордо взяли під свою охорону і оборону українські прикордонники, прокинувшись вранці. Тепер у них є робота. А от у міжнародного пропускного пункту Ямпіль-Косеуць – нема. І не скоро буде. Адже на всьому тутешньому відрізку україно-молдовського кордону немає потужного буксира, який би цю масивну бандуру зняв з мілини. А тим більше, немає чим доперти її назад проти потужної течії (15 кілометрів!) до місця призначення.
Першим відчув нестачу вантажної переправи базар в Ямполі. Він значно порідшав. А місцева влада, яка мала б вже давно забити тривогу, адже, згідно з законодавством, зобов’язана допомагати облаштовувати кордон, схоже, і не помічає нічого. Бо вона – самозакохана. А закохані, як відомо, лиш зорі бачать і себе...
Запитую прикордонний наряд над Дністром: «Як це ви, хлопці, проспали таку махіну, що, як той п’яний бик, широкою дорогою п’ятнадцять кілометрів плила вниз, порушуючи наш священний і недоторканний кордон, гепаючись об каміння в багатьох місцях?» А вони, беззбройні і веселі, відповідають, не моргнувши оком, що в ту ніч була не їхня зміна. Хай би була і їхня, та як такий металічний острів зупинити серед Дністра? Чим до нього дістатися, коли наші прикордонники не мають навіть благенького моторного «корита»?.. Вони навіть обстріляти її, порушницю нашого кордону, не мали чим. Адже на службі їм автоматів не довіряють. Бо ще пострілятися можуть, або налякати когось ними.
А якби хоч хтось з них стрільнув, дістався до того порома, кинув з нього якір у воду в районі хоча б Порогів, то тоді б міжнародний прикордонний пропускний пункт був би врятований. А так!.. Грати йому з комп’ютером у карти, відпочивати, втілювати в життя священну поговірку: «Солдат спить, а служба йде».
Скільки втратить наша держава на цій молдовській трагікомічній диверсії – ніхто і не підраховує ні фінансових збитків, ні моральних. Правда, деякі патріотично налаштовані прикордонники мріють: от би, нарешті, наша держава образилася на таке неподобство, підняла лемент на всю Європу, добилася укладення з Молдовою міждержавного договору, згідно з яким можна було б поставили тут наш нормальний державний танковий понтонний міст і, як годиться, згідно зі статусом міжнародного пропускного пункту, перетворити переправу в цілодобово діючу, а не лише у світлий час доби. Але це лише рожеві мрії. У верхах при владі не менш самозакохані, ніж на місцях...
А тепер задаймо собі «ленінське» запитання: кому була вигідна така диверсія? Донедавна обидва пороми в Цекинівці-Сороках і Ямполі-Косеуць були в одних бізнесових, молдовських, звичайно, руках. Ці руки дуже довгі. І вільно діставали до Вінниці, Києва. Після смерті одного із «воротил» місцевого молдовського бізнесу плавзасоби опинилися в різних руках, хоч і не менш довгих. Ото ж, може бути, що конкуренти успішно провели цю операцію з від’єднання порома, а, головне, з проведення його непоміченим через 15 кілометрів прикордонної ріки...
Висловлю й інше припущення. Провести її просто любителі-кортрабандисти не могли. Тут діяли професіонали в погонах, перш за все – молдовської держави.
І зовсім уже дивне припущення, схоже на маячню. Кілька тижнів тому знайомі митники в Могилеві-Подільському розповідали мені про те, що на якійсь із нарад їхнє начальство повідомляло, що найближчим часом очікується введення в експлуатацію українського порома замість молдовського в районі Ямполя-Косеуць, який діятиме цілодобово…
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ТРАГІКОМІЧНА ДИВЕРСІЯ НА КОРДОНІ
"