Визначення фінансового результату до оподаткування

Чи враховуються штрафи та пеня, нараховані контролюючими органами та іншими органами державної влади, у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування та чи здійснюється коригування сформованого фінансового результату до оподаткування?

Згідно з абзацом першим п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

Отже, базою для розрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток є фінансовий результат до оподаткування, визначений відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Підпунктом 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 ПКУ у редакції, що діє з 23.05.2020, встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відс. відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

Цивільно-правова відповідальність є однією із форм (видів) юридичної відповідальності, суть якої полягає у примусовому впливі на порушника цивільних прав і обов’язків шляхом застосування щодо нього санкцій, які тягнуть за собою додаткові невигідні майнові наслідки, яка передбачена нормами Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) та інших актів цивільного законодавства.

З урахуванням ст. 546, 549 ЦКУ та ст. 230 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями неустойкою (штрафом, пенею) визнається сума санкцій, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

При цьому ПКУ має власне визначення штрафної санкції (фінансової санкції, штрафу), якою у податкових відносинах вважається плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Таким чином, суми штрафних (фінансових) санкцій та пені, нараховані за наслідками перевірок контролюючими органами та іншими органами державної влади, визнаються витратами згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування. При цьому у податковому обліку на суму таких штрафних (фінансових) санкцій та пені платник податку повинен збільшити фінансовий результат до оподаткування.

Слід зазначити, що відповідне коригування фінансового результату до оподаткування не стосується нарахованих сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, які відображені у бухгалтерському обліку платником податку до 22 травня 2020 року.