Декларація з плати за землю на наступний рік при припиненні підприємницької діяльності

Чи необхідно ФО щодо якої в поточному році до ЄДР внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП, подавати податкову декларацію з плати за землю на наступний рік, якщо право власності або договір оренди (не припинений) оформлено на ФОП (ФО не знята з обліку у контролюючому органі)?

Згідно з п.п. 65.10.1 п. 65.10 ст. 65 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) внесення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця – з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

Пунктом 49.1 ст. 49 ПКУ передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 269.1 ст. 269 ПКУ встановлено, що платниками плати за землю є:
* платники земельного податку (п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПКУ):
власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (п.п. 269.1.1.1 п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПКУ);
* землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (п.п. 269.1.1.2 п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПКУ);
* платники орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата) – землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (п.п. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПКУ).

Підставою для нарахування земельного податку відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПКУ є:
а) дані державного земельного кадастру;
б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (абзац перший п. 288.1 ст. 288 ПКУ).

Пунктом 286.2 ст. 286 ПКУ визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (абзац перший п. 286.5 ст. 286 ПКУ).

Згідно з абзацом сьомим п. 286.5. ст. 286 ПКУ платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку (з дотриманням вимог, визначених п. 42.4 ст. 42 ПКУ) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних, зокрема, щодо:
- розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку;
- розміру ставки земельного податку;
- нарахованої суми плати за землю.

Відповідно до ст. 15 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» зі змінами та доповненнями (далі – Закон) істотними умовами договору оренди землі є: об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Поряд з цим зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін (частина перша ст. 30 Закону).

Підстави припинення дії договору оренди землі визначені ст. 31 Закону, зокрема, згідно з частиною третьою ст. 31 Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи вищевикладене, якщо право власності або договір оренди оформлено на фізичну особу – підприємця, то після внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, податкову декларацію з плати за землю такою фізичною особою на наступний рік до контролюючого органу подавати не потрібно.

При цьому нарахування земельного податку на підставі правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності на земельну ділянку, або нарахування орендної плати на підставі укладеного договору оренди (до припинення його дії (розірвання)) буде здійснюватися контролюючим органом (за місцем знаходження земельної ділянки), який надсилає фізичній особі у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення плати за землю.

Одночасно повідомляємо, що у зв’язку з припиненням підприємницької діяльності, підприємець повинен звернутися до органів місцевого самоврядування для переоформлення або укладання додаткової угоди, щодо оформлення договору оренди державної та/або комунальної власності на фізичну особу (громадянина) у зв’язку з втратою статусу фізичної особи – підприємця.



За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.