Завтра у Мошнах прощатимуться із загиблим захисником Донецького аеропорту

Командира розвідувальної роти 93-ої окремої механізованої бригади Збройних сил України із с. Мошни Максима Преснякова ховатимуть завтра, 21 січня. В останню путь воїна проводжатимуть після відспівування у Спасо-Преображенській церкві. Поховають героя на сільському цвинтарі.
28-річний Максим Пресняков загинув 18 січня у боях за Донецький аеропорт. У полеглого залишилися мати, батько та молодший брат.
– Сьогодні о 19.00 громада зустрічатиме свого Максима, з яким вже попрощалися його побратими у військовій частині, що в зоні бойових дій АТО, – розповідає сільський голова Антін Чорновіл. – Проведемо його до батьківської хати, де він востаннє заночує. І досі ніхто з нас не може повірити в те, що його вже немає з нами. Завжди життєрадісний, доброзичливий та позитивний. Очевидно, такі потрібні не тільки на землі.
Максим Пресняков народився та виріс у Мошнах. У 2003 році хлопець із золотою медаллю закінчив школу та здійснив свою давню мрію – став студентом Одеського інституту сухопутних військ. Відтоді його життя – це стежина професійного військового. Після чотирьох років навчання підписав свій перший контракт і служив у Кривому Розі. Наступні 5 років служби провів у смт Черкаське Дніпропетровської області. На початку військової кар’єри став одним із кращих розвідників. А з перших днів проведення АТО він успішно виконував бойові завдання командування, дбав про бійців та врятував не одне людське життя. І так протягом 10 місяців.
– Восени минулого року Максим приїздив у короткочасну відпустку, проте знайшов час і відвідав рідну школу, де багато років працює учителем української мови і літератури його мама, Валентина Володимирівна, – пригадує директор Мошнівської ЗОШ Наталія Майданік. – Діти ні на хвилину не відходили від нього, задавали безліч питань, ловили кожне його слово, заглядали в очі – не за віком мудрі, усміхнені, не озлоблені війною, брали автографи, дарували обереги. Тоді він багато розповідав про службу, повторюючи: «Найболючіше на війні – втрата товариша». Як командир розвідроти, він намагався зберегти життя кожного свого бійця, і на той час у його роті не було втрат. Це й не дивно, адже зі шкільних років зарекомендував себе як здібний організатор. Товариський, комунікабельний, артистичний, з відмінним почуттям гумору, чудовий спортсмен, завжди вирізнявся активною життєвою позицією. Максим трепетно ставився до сім’ї, обожнював батьків, збирав навколо себе усю родину. На жаль, нещадна війна перекреслила його останню мрію – одружитися та мати діточок.
Глибоко сумуємо з приводу тяжкої втрати та висловлюємо співчуття рідним та близьким загиблого героя АТО.

За інформацією відділу інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Черкаської РДА

Источник: Черкаська обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике