21 запитання заступникові Міністра, або як золотоніські освітяни в Києві побували

Одного сонячного ранку освітяни Золотоніщини мали надзвичайну поїздку у Київ. Комфортабельний автобус доставив їх до головної освітянської будівлі України – Міністерства освіти і науки. Майже всі бачили цю величну споруду вперше. Та не тільки оглянути корпус приїхали педагоги. Їх люб’язно прийняв у головному залі засідань заступник Міністра освіти Павло Полянський. Домашні потім запитували: «А як ви змогли потрапити до нього? Хто вас запросив? І чому саме вас, та ще й у такій кількості – 50 осіб?».
А все дуже просто! Голова районного комітету профспілки працівників освіти Людмила Лосіцька одного разу зайшла на сторінку Павла Броніславовича у фейсбуці. Зав’язалося спілкування про проблеми сільської освіти. Заступник Міністра не залишив поза увагою жодного питання. А на пропозицію Людмили Лосіцької зустрітися в Міністерстві відразу ж надійшло запрошення. І вже за тиждень золотоніські освітяни опинилися в затишному залі Міносвіти.
Спочатку було дещо незвично і боязко, але коли заступник Міністра зайшов до зали, привітався, пожартував, розпитав, як гості подолали дорогу, стало зрозумілого, що розмова буде невимушеною. Павло Полянський впродовж 15 років працював у звичайній школі. Як ніхто, знає всі її проблеми і болі. Розуміє, що сьогоднішня освіта потребує кардинальних змін. З перших його слів стало зрозуміло: все, про що буде говоритися, йому добре відоме, бо пережите. Наші освітяни поставили Павлові Броніславовичу 21 запитання.
Мова йшла про зміни до концепції профільного навчання, про необхідність створення нових типових штатних розписів для навчально-виховних комплексів, реформування дошкільної освіти, відміну державної підсумкової атестації як формального оцінювання знань випускників, про перегляд наповнення підручників з української мови та літератури, що впливають на формування патріотичних, високоморальних якостей майбутніх громадян України. Переймалися освітяни формалізмом у роботі округів, проведенням тендерів, заручниками яких потім стають школи, адже якість отриманих послуг часто дуже низька. Хвилює освітян також якість підготовки студентів – майбутніх учителів. Вища школа останнім часом нехтує основним завданням – підготовкою високоякісних спеціалістів. Викладаються високі матерії, після яких молоді вчителі на практиці зовсім не готові до роботи.
Делегація звернула увагу заступника міністра також на заробітну плату державних службовців, що працюють у відділах освіти. Те, що фактично вони отримують на руки 980 грн., дуже здивувало високопосадовця. Говорили і про надмір звітів, усіляких заходів та нарад, про статус директора школи, який по суті є завгоспом-прохачем, про прогалини в організації індивідуального навчання. Принагідно згадували й недоліки у створенні спеціалізованих шкіл, зношене комп’ютерне господарство та поганий доступ до Інтернету тощо. На всі запитання вчителі отримали відповіді.
Та найголовніше – кожен пересвідчився в не даремності надії, що ситуація, яка склалася останнім часом в освіті, буде змінена, і головним завданням школи справді стане формування розумного патріота держави.



За інформацією відділу регіональної та інформаційної політики
апарату Золотоніської райдержадміністрації

Источник: Черкаська обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике