Медицина у світі поступово йде до тієї моделі, від якої ми збираємось відмовитись

Чи потрібно нашій медицині більше фінансування, чи для організації якісного медичного обслуговування коштів цілком достатньо? Чи потребує наша система охорони здоров’я радикального реформування, чи, можливо, певного "оздоровлення"?
Ці питання для доктора медичних наук, директора КП "П’ята міська поліклініка" міста Черкаси Миколи Тарасова зовсім не риторичні. Він уже багато років переймається застосуванням економічних принципів управління у медицині, захистив на цю тему дисертацію, а нині передає свої знання молодим фахівцям. Тільки, зізнається лікар, ці фахівці нашим закладам охорони здоров’я при нинішній системі не потрібні...
Українці платять за медобслуговування через податки, і в закладі платити не повинні
– У той час, як Україна 20 років живе в ринковій економіці, медицина залишилась у плановій, – каже Микола Володимирович. – Тут якщо зекономиш, то втратиш. Коли черкаська поліклініка №5 стала комунальним підприємством, ми жили не за Бюджетним, а за Господарським кодексом. Це був перший на всю Черкащину експеримент, і нам дали деяку самостійність. За півтора року, коли ми були КП, поліклініка придбала обладнання більше, ніж за попередні
20 років. На самому тільки опаленні ми зекономили на вантажний ліфт для тяжкохворих. Відповідно до "Національного плану розвитку системи охорони здоров’я", який тоді діяв, усі лікувальні заклади мали піти цим шляхом, і дійсно, медичних КП в місті зараз декілька, та вони є підприємствами тільки на папері.
– Нас давно привчили до тієї думки, що фінансування на медицину мізерне, і тому за все треба платити...
– В Україні громадянин платить за медичне обслуговування перш за все через податки. І тому він, по ідеї, не повинен платити у закладі. Чому цей принцип не працює – треба розібратися. Проблема закладена в тому, хто збирає ці кошти, як вони витрачаються і якої якості надаються послуги, а також хто повинен контро-лювати якість лікування. Зараз усе це робить держава, і результат ми бачимо. Я вважаю, що повинна бути структура, яка була б замовником медичних послуг.
Хто захистить права українських хворих?
– І чим ця структура повинна займатися?
– Це буде захисник прав хворих. Якщо споживач сам може вирішити на базарі, подобається йому полуниця чи ні, то в медицині так не вийде. Тільки кваліфікований медик може встановити, чи правильно призначене лікування. Повинні бути, як у всьому світі, стандарти лікування. У нас же вони існують у вигляді рекомендацій, і ніхто не відповідає за їх виконання.
– Взагалі, складається враження, що в нас лікування призначають не лікарі, а фармацевтичні компанії, які активно просувають свій товар через медиків...
– На жаль, так воно і є. Зараз ціла проблема – призначення великої кількості ліків. А медики знають, що коли пацієнт приймає понад 7 препаратів, їхня реакція непередбачувана. У той же час лікарі наче змагаються у кількості призначених ліків. А чого від них чекати, якщо дві третини медичних конференцій оплачують фармацевтичні компанії, котрі беруть на себе всі витрати з їх організації! На справжні медичні конференції треба їхати за власний кошт. А людям з тисячогривневою зарплатою не по кишені не лише це, а навіть фахова література.
При такій ситуації без замовника медичних послуг не обійтись. Це може бути страхова медицина, як в Америці, а може бути лікарняна каса, як у Німеччині, або незалежний фонд, на зразок нашого Пенсійного фонду. Ця структура зайвого не заплатить, відправить до тієї лікарні, де людину краще пролікують. Якщо ж хворий в заклад не хоче йти, то хай керівник закладу думає, що треба змінити. Простий приклад: вартість операцій у лікарні та поліклініці – різна. Навіщо платити
5 тисяч за операцію в стаціонарі, якщо її можуть зробити за 100 гривень амбулаторно? Усе це враховуватиме замовник медпослуг, і гроші підуть за пацієнтом.
І не треба винаходити велосипед – форми таких організацій випробувані в різних країнах, та й у нас. На мою думку, найкраще для нас – лікарняні каси. Вони – неприбуткові, повинні віддавати всі кошти, які збирають. Непогана модель – бюджетно-страхова медицина. Це коли утримують заклади місцеві бюджети – платять компослуги та мінімальну зарплату. А з окремого фонду медичного страхування фінансуються медичні технології, оплачуються послуги. Тоді лікарі отримуватимуть кошти залежно від того, як працюють – 800 гривень чи в кілька разів більше.
Чому не вистачає лікарів
– Це може вирішити проблему невеликих зарплат у лікарів та кадрову?
– Об’єктивно, у нас деякі лікарі і не заробляють більше, ніж 800 гривень, бо для них зайвий пацієнт – це морока, йому за нього більше не заплатять. Це ненормальна ситуація. По-перше, треба, щоб з’явився стимул лікувати, бо на моральній мотивації спеціалісти довго працювати не будуть. По-друге, в нашій поліклініці бажають обслуговуватися цілі підприємства, а я їм відмовляю, бо обділю "своїх" пацієнтів, на яких мені з бюджету виділяються кошти. А так не повинно бути. З іншого боку, неправильним є й так зване "медичне рабство", коли кожен спеціаліст виконує безкоштовну роботу – повинен
10 пацієнтів прийняти, а приймає 30. Не дивно, що випускники медичних вишів зараз перенавчаються на інші спеціальності, бо лікарем в Україні бути невигідно. На цьому заробляють тільки окремі щасливчики. У цьому році в місто на інтернатуру мали прийти близько 80 молодих спеціалістів, а прийшли 15.
– Наскільки нас інформують читачі, по районних лікарнях спеціалістів взагалі бракує.
– Не тільки по районних. Директор департаменту охорони здоров’я озвучив інформацію, що друга міська поліклініка Черкас укомплектована сімейними лікарями, тобто терапевтами, на 70%, третя – на 46%, четверта ("Фотоприладівська") – на 50%. Я вже не кажу про вузьких спеціалістів. Бракує педіатрів, до окулістів і невропатологів – постійні черги. У районах ще гірше. Наприклад, в Катеринопільскому районі вже два роки немає окуліста. Деякі спеціальності "вимирають". Проблематично знайти лікаря-рентгенолога, бракує лаборантів. У багатьох районах нема патологоанатомів, тож картину захворюваності та смертності, яку подають статистики, повною і об’єктивною вважати складно.
Реформатори охорони здоров’я у наших лікарнях не працювали і не лікувалися
– Чи будуть враховані усі ці проблеми галузі при реформуванні системи охорони здоров’я?
– Три області і Київ уже стали полігоном для її випробування. Але реформування передбачає лише зміну структури охорони здоров’я. А без зміни принципів фінансування, як ви не назвіть заклад – поліклініка, амбулаторія, центр первинної меддопомоги, все залишиться по-старому. Яка різниця, хто розподіляє кошти – обласне управління чи керівник госпітального округу? Це перекроювання адміністративним способом системи закладів. Ми вже проходили це адміністрування, на лікувальний процес воно не вплине. Хворий як не був нікому потрібен, так і не буде.
– Мені здається, для фахівців у галузі медицини це очевидно...
– На жаль, ті, хто проводить нині цю реформу, у наших лікарнях не працювали, а головне – не лікувалися. А те, про що я розповів, уже давно і детально викладено, з урахуванням пропозицій українських медиків, у одному з законопроектів у сфері охорони здоров’я. Потрібна лише політична воля, щоб він став Законом України.
– Себто, Ви вважаєте, що власне систему охорони здоров’я перебудовувати не потрібно?
– Навпаки, її треба зберегти. Наша система – система Семашка – одна з найкращих у світі. На рівні районів – це перероблена стара земська медицина, яка вийшла свого часу з реальних потреб людей. Зараз у нас непогана ситуація – є певні кошти, спеціалісти, приміщення. Єдине, чого бракує – це економіки на службі медичної галузі. У кожній країні з системою охорони здоров’я свої проблеми. Не існує ідеальної системи. Невдоволені охороною здоров’я населення і уряд у США. Не витримує фінансового навантаження державна система охорони здоров’я у Канаді. Найбільш затратною стала система Бісмарка у Німеччині. У Великій Британії охорона здоров’я поступово іде від розрізнених амбулаторій загальної практики до об’єднань лікарів загальної практики з вузькими спеціалістами, що у нас називається поліклінікою.
Напевно, не варто руйнувати нашу систему, якщо інші до неї йдуть. Системи охорони здоров’я у всіх країнах постійно розвиваються, то, мабуть, і нам потрібно удосконалюватися без революційного руйнування.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике