Тиждень теплої погоди і гарячих "розборок"

Колонка редактора
Все більше незадоволених і готових штурмувати високоповажні установи – і це у суспільстві, в якому, згідно з рапортами начальства, жити все краще й краще. Минулий тиждень продемонстрував справжній сплеск бурхливих народних емоцій. Хвиля вуличного гніву накрила дві будівлі в центрі Черкас – міськвиконком, який чиновники чомусь називають мерією, і облдержадміністрацію, яку чомусь називають резиденцією губернатора… Народу, сірому й дедалі більш убогому, до тих модних закордонних слів байдуже – йому хотілося просто побачити тих, кого народ або сам обрав, або ж йому призначили народом обрані…
Мерію штурмувати правоохоронні органи дозволили на всю котушку – в комплект розваг було включено мовчазні дозволи від руйнації турнікетів до безкарного вкривання нецензурщиною міського голови. І це – за те, що 23 лютого він сказав, що не вважає захисниками Вітчизни тих, хто воював у Афганістані. Вибачте, пане міський голова, але я досі вважаю, що Ви тоді таки зайве ляпнули (іншого слова не знайду), але коли розбурханий натовп увірвався до міськвиконкому, Ви вчинили таки як "справжній мужик". Вибачайте, що переходжу на подібний жаргон, але саме ці слова-виклик на Вашу адресу запам’яталися, коли переглядав відеозапис тих подій. Стало якось дивно: як ті, хто змусив міського голову вийти на вулицю словами: "Виходь, якщо ти мужик!", потім зовсім не по-чоловічому не дали йому слова?!
Можна було б аплодувати словам Сергія Одарича стосовно того, що він говорив про роль Червоної армії у знищенні незалежності України. Але це – у випадку, якби Одарич був просто Одаричем, а не міським головою, чи, якщо хочеться – мером міста з майже трьома сотнями тисяч жителів. А так – невже в дитинстві не навчили, що коли ти пасічник, то це означає тільки те, що маєш обов’язок за пасікою доглядати, а не маєш права дрючком у вулики штурхать?! Бджоли не зобов’язані дивитися на світ очима пасічника…
Та хай вже тому конфлікту, де зайві три слова сотні людей збурили по максимуму. Не буду коментувати і думки експертів, хто й навіщо "завів" тих, хто змусив Одарича прогулятися від мерії до пам’ятника полеглим афганцям і вклонитися їхній пам’яті. Їх стане добре видно 29 березня – бо на цю дату заплановане подальше "виведення Одарича на чисту воду".
По-справжньому вразив інший мітинг, який проводили фактично безнадійно хворі люди – так звані "гемодіалізники". Вони просили тільки одного: фактично перебуваючи на межі смерті, отримувати нормальну медичну допомогу – таку, як отримували в часи "неефективної влади помаранчевих". Як і афганці, вони спробували зайти до іншої владної будівлі навпроти – до обладміністрації, але швидко були виставлені міліцією. З відчаю спробували перекрити автомобільний рух – і знову оперативно отримали на горіхи від міліції. Правда ж, мабуть і кримінальна справа за цим послідує?
У випадку ж із мерією, яку міліція дозволила поставити з ніг на вуха, крайнім очевидно вже традиційно зроблять депутата Миколу Булатецького. Футболив ногами турнікет? Отримуй звання "крайнього нападаючого" – бо і нападав, і крайнім будеш!
Цікаво, чому так: коли здорові й серйозні ветерани Шинданда й Кандагара заходять у міськвиконком "у очі мерові подивитися" за одне криво сказане слово, то міліція десь мирно лузає насіння, а коли тяжкохворі просять можливості пожити хоч трохи довше, то до них замість "швидкої" терміново їде повний автобус хлопців по виклику з патрульно-постової служби?!
Перший тиждень теплої погоди запам’ятався першими гарячими "розборками". Що далі? Може, більше думатимуть: одні – що говорити, а інші – що робити?..

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике