Найкраще дбають про розвиток сільських територій на Чорнобаївщині

Аби переконатися, як дбають про розвиток рідних населених пунктів не лише представники влади, а й безпосередньо товаровиробники, журналістська дорога привела нас на Чорнобаївщину.
До того ж, ми хотіли побувати в тих територіальних громадах, котрі не надто «світяться» на сторінках обласних ЗМІ. В райдержадміністрації нам порекомендували відвідати Хрестителеве та Лукашівку. Тож невдовзі ми прибули у с.Хрестителеве, при в’їзді до якого не змогли обминути місцевого храму.
Нас гостинно зустрів тут настоятель Михаїл Лотиш, який і розповів про історію зведення цієї чудової Божої обителі:
– Це церква Різдва Святого Іоанна Хрестителя і збудована вона на місці однойменного храму, який стояв тут із 1722 року. Саме від нього пішла й назва села, яке до цього називалося Довга. А у 1929 році на сходці села було вирішено храм розібрати, а будівельні матеріали використати на зведення МТС та інші потреби. За ініціативою керівника місцевого СТОВ «Світанок» Володимира Іщенка (на жаль, нині покійного) 2004 року за кошти господарства було розпочато, а за 5 років і зведено нову церкву. Закладання першого каменю, а потім і всю новобудову освячував у Хрестителевому митрополит Канівський і Черкаський Софроній.
Ми із захопленням розглядали чудові церковні розписи та іконостас, проте мусили поспішати. Втім, з ким би ми не спілкувалися далі в цьому селі, завжди чули добрі слова спогадів про чудового керівника Володимира Іщенка. Приємно, що односельці пам’ятають цю розумну і небайдужу до долі рідного краю, місцевого господарства Людину з великої літери. І не лише пам’ятають, а й продовжують розпочаті ним справи.
Окрасою села є місцева школа. Село є село. Зачувши, що в нього завітали журналісти з області, місцеві школярики підготували для нас несподіваний сюрприз: продемонструвавши нам змістовну і цікаву вітальну адресу рідного села та школи, виконавши кілька дзвінкоголосих пісень про рідний край та показавши виставку своїх художніх доробок. А директор школи духовності, краси і здоров’я Валентина Семиліт із задоволенням розповіла, що за кошти СТОВ «Світанок» минулого року у школі: замінено на склопакети 74 вікна і вхідні двері; влітку (до того ж щороку) на Чорному морі оздоровлюються 10-класники, а інші діти, хто потребує санаторного лікування – в санаторіях відповідного типу; всі учні, а їх у школі 150 та ще 35 дошкільнят, отримують безплатне харчування. Завдяки матеріальній та іншій підтримці місцевого господарства та сільської ради школа прийняла під свій дах дошкільнят – у відновленому крилі. Господарство також забезпечує підвіз учнів та вчителів із Франківки та Бакаєвого, а ще кожного тижня, згідно з графіком – до басейну в Чорнобаї. А на подвір’ї – встановлено чудовий спортивний майданчик.
Сільський голова Хрестителевого Світлана Волошин до вищесказаного додала, що минулого року, визначеного в державі Роком культури, за рахунок об’єднання коштів бюджету сільської ради та господарства вдалося провести капітальний ремонт прибудованого до Будинку культури приміщення та обладнати його опалення. Нині тут знаходяться: бібліотека, танцювальний, тренажерний, тенісний зали, займається місцевий хор та хореографічні гуртки. А ще тут збирається жіноче об’єднання.
– Величезну вдячність хочу висловити сьогодні усім працівникам СТОВ «Світанок» за ту постійну підтримку, яка надається місцевій спортивній команді села Хрестителеве, спортивна слава про яку відома на всю Черкащину. Команда – постійний призер як районних, так і обласних змагань «Найспортивніше село Черкащини», і торік зайняла на них 2-е загально-командне місце. А в перетягуванні каната їй не було рівних.
Гордістю не лише рідного села, а й всієї області та України є місцева знаменитість Олександр Сударик, Минулого року, з чергового чемпіонату світу, що проходив в столиці Греції – Афінах, він повернувся додому аж з трьома золотими медалями з різних видів: поштовх, ривок та в сумі двоєборства. Не забуває багаторазовий чемпіон світу і про своїх земляків, постійно підтримуючи їх у комплексних спортивних змаганнях «Найспортивніше село» в районі та області. А місцеве господарство надає спортсмену матеріальну підтримку.
Цікавим видалося і спілкування з місцевою бібліотекаркою Інною Бурган. Цей заклад, завдяки участі в програмі «Бібліоміст», оснащений комп’ютером та доступом в Інтернет-мережу. Тож односельці відтепер приходять до бібліотеки не лише за друкованою літературою, а цікавляться і новинками Інтернет-видань: вирощуванням городини, квітів, садівництвом тощо. А ще завдяки Інтернету двоє чоловіків змогли розшукати своїх сина та доньку.
Директор СТОВ «Світанок» Іван Титаренко, коментуючи співпрацю, що склалася між господарством та місцевою територіальною громадою, насамперед, наголосив:
– Ми намагаємося підтримувати та продовжувати усі ті добрі справи, які започаткував Володимир Іщенко. Адже ми добре розуміємо – будуть у наших селах створені належні умови для проживання земляків, то й молодь залишатиметься тут працювати. А відтак – і господарство має майбутнє.
Іван Миколайович повідомив нам, що на розвиток соціальної сфери Хрестителевого та сусідніх сіл, що входять до сільської ради, господарством торік спрямовано один мільйон 268 тисяч гривень. (Тобто з одного гектара ріллі на соціальну сферу виділено не по 42 рекомендованих гривні, а по 305 гривень!) Спільні плани узгоджено і на нинішній рік, зокрема, щодо перекриття Будинку культури та завершення його ремонту.
– Думаємо провести також реконструкцію амбулаторії, побудувати житло для лікаря, службове приміщення для дільничного міліціонера, – сказав Іван Титаренко.
Керівник СТОВ розповів і про ту допомогу, яка надається господарством ветеранам війни і праці, на благоустрій територій сіл, забезпечення діяльності водогону, облаштування пам’ятних місць, місцевих кладовищ і ще багато інших добрих справ, які свідомо робляться для людей.
Іван Титаренко назвав і високі досягнення показників у галузі рослинництва та тваринництва, але найголовніше, що в господарстві, насамперед, дбають про своїх працюючих. Трудовий колектив об’єднує 290 працівників, а середньомісячна заробітна плата становить тут 3553 гривні.
І цим, як кажуть, усе сказано.
Славиться в районі і Лукашівка. Агрофірму «Нива» в ньому от уже майже 13 років беззмінно очолює єдина в районі жінка-керівник сільгосппідприємства Валентина Гонтар. Зауважимо відразу, що про це село, її господарство, і саму його очільницю можна написати не те що інформацію для ЗМІ, а повноцінний роман.
Сучасна, розумна, по-дівочому струнка і приваблива, на дорогій іномарці, ці та ще десятки подібних епітетів можна віднести на її адресу.
У житті вона продовжує справу рідного батька – Олексія Мироненка, який всю свою трудову діяльність віддав цьому господарству, зокрема, очолюючи його понад чверть століття. Він і зараз, у свої 84 з хвостиком, часом сідає за кермо «Волги» і їде інспектувати як господарює його донька.
– Інколи і посваримося, – сміється Валентина Олексіївна. Жителі 5 населених пунктів довірили цій жінці керувати ними. Вона багато чого навчилася від свого батька, проте до Лукашівки мала за плечима 13-річний досвід керівництва в іншому господарстві. Та був іще один штрих у її трудовій біографії, коли під час реформаторських процесів їй близько року довелося сидіти вдома, без роботи. Не розгубилася – взялася вирощувати 18 поросят. І не пропала, як кажуть, у такій ситуації. А коли земляки прийшли просити її очолити місцеве господарство, поставила одну вимогу: лише в тому разі, коло воно буде приватним. Аби і керувати, і відповідати самій.
Відтоді – і на полях, і на фермах – усюди лад. Є й особливості праці на рідній землі. Валентина Олексіївна будь-що намагається забезпечити людей роботою. Хай навіть це відбивається на розмірі середньомісячної заробітної плати, на що їй вказують, зокрема, у районі, але, як жінка, вона добре розуміє: кожна родина в селі повинна мати свого годувальника. Тож у господарстві понад 500 працюючих. Цікаво, що за його рахунок утримуються кілька працівників амбулаторії, школи тощо.
– Ми щодня, за символічну плату, у своїх їдальнях годуємо близько 700 осіб, – говорить Валентина Гонтар.
Коли побачила, що в занепад стали приходити приміщення магазинів райспоживспілки – викупила їх, і відтепер в них торгують продавці агрофірми.
Господарство має власну переробку продукції: олійницю, крупо- рушницю, пекарню тощо.
Така собі країна в країні.
Фахівці місцевої амбулаторії відзначили, що мають деяку медичну апаратуру, якої не знайдеш і в районних лікарнях. Утім, у продовження розмови, тут же попросили Валентину Гонтар про допомогу щодо вирішення ряду інших проблемних питань.
Те, що є в Лукашівці співпраця між сільською радою та агрофірмою у плані вирішення соціальних питань, підтвердив і сільський голова Микола Ратушний – торік на підтримку соціальної сфери сільських територій агрофірмою «Нива» виділено 1 млн.481 тис.грн.
А ще – господарство надає допомогу районній і обласним лікарням.
– Коли виникає потреба, ми у будь-який момент можемо звернутися в ту лікарню, саме в якій нам потрібно лікувати наших хворих, – говорить Валентина Олексіївна.
Час стрімко збігав і ми мусили повертатися до Черкас. Переповнені якнайкращими враженнями від того, що є такі керівники в нашій області, як у Хрестителеве, Лукашівці, і, переконані, в багатьох інших населених пунктах Черкащини. Їм також непросто працювати в ринкових умовах, але бажання дбати про розвиток рідних сіл у них не на папері, а у власних серцях. Хоч звично укладають усі необхідні документи та виконують розпорядження чи доручення. Тож по праці – і шана.
Нас запрошували приїздити на Чорнобаївщину іще. Журналістам тут завжди раді. Тож і для наших колег з інших мас-медіа це запрошення залишається в силі.

Наталя Борисюк, член Національної спілки журналістів України

Источник: Черкаська обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике