Прийняти пологи в кареті "швидкої", а потім, прикинувшись кулеметником, відвезти пацієнта з психічним розладом до лікарні... Таким буває звичайне чергування фельдшера третьої бригади швидкої допомоги Смілянської районної лікарні №2 Андрія Федченка.
Перша пацієнтка стала... постійною клієнткою
Вже 20 років Андрій Анатолійович – фельдшер "швидкої", що обслуговує третину сіл Смілянського району. Його знають у кожній хаті, тим більше, що він – уродженець одного з сіл. Селяни шанобливо його називають "доктором".
Навіть дружина Андрія Федченка Валентина вже змирилась із тим, що в неї є серйозна суперниця – чоловікова робота. Вона та двоє доньок – 15-річна Наталя і 5-річна Маша – мешкають у районному центрі. Тривалий час Валентина просила його перейти на роботу в Смілу, але марно.
Першою його пацієнткою була п’ятирічна дівчинка з Куцівки. Дитина напилася з пляшки з-під лимонаду отрути для колорадських жуків. Коли на перший свій виклик приїхав учорашній випускник медучилища, дівчинка була непритомна. Андрій надав першу допомогу і повіз маля в Смілу. Туди вже мчала санавіація з Черкас.
Кілька років тому Андрію випало везти ту саму дівчину в пологовий будинок. А недавно вона викликала його до своєї дитини.
"Помираючий" вранці поїхав додому
Про Андрія Федченка по селах розповідають історії. Одна з найпопулярніших – як "доктор" дядька реанімував.
Було це ще в 1990-х роках. Цього пацієнта рятував цілий консиліум медиків у дільничній лікарні, де розміщується й бригада "швидкої".
Літній чоловік жив сам, і сусіди аж на третій день спохопились, що він не виходить з дому. Вибили двері і знайшли його непритомним, з ознаками алкогольного отруєння. В найближчій лікарні дядька вдалось привести до тями, але він не говорив, тільки знаками просив пити. Медики вже робили найгірші прогнози. Андрій Федченко, який знає практично всіх селян з підопічних сіл, заступивши ввечері на зміну, пішов провідати "помираючого".
"Він показував на кран з водою, – пригадує Андрій Анатолійович. – Я спробував його напоїти і помітив, що вода з рота витікає. Це мене здивувало, я заглянув дядькові в горло і... витягнув вставну щелепу". Коли пацієнт трохи отямився, він розказав, що колгоспникам заплатили спиртом. Мусив пити – зарплата як-не-як. Згодом відчув себе зле, а потім, напевне, уві сні, ще й щелепою вдавився. Сусіди вчасно його знайшли, але дядько мало не помер на руках у лікарів. І тільки завдяки допитливому фельдшеру повернувся фактично з того світу. Кажуть, вранці він зібрався та й поїхав у своє село...
Коли приймав у машині пологи – водій страшенно злякався
Сільський фельдшер знає про свою територію і людей, які на ній живуть, майже все. Він і без експертів розкаже, що люди у селі найчастіше страждають на серцево-судинні захворювання, а на другому місці – проблеми, пов’язані з пияцтвом. Тут спектр болячок якнайширший – від нещасних випадків, травм, отруєнь – до психічних розладів.
"Споюють навіть дітей, – гірко каже медик. – Якось був виклик з Носачева – питуща бабуся відправила малечу збирати гриби, а потім їх ними ж і нагодувала. Всі вони разом з бабусею отруїлися. Я на руках виносив малих років 8–10 до машини, бо хата їхня – в яру, і відчував від них запах спиртного..."
Найгірше – коли хворі не виконують рекомендацій, не хочуть їхати до лікарні. Часом старі люди кажуть – нема грошей, буду помирати вдома. Втім, доводилось госпіталізувати й примусово, наприклад, при "білій гарячці". У цьому випадку до кожного потрібен індивідуальний підхід:
"Одному кажу, що їдемо до
моєї куми в гості, іншого запрошую поїхати випити, показуючи фізрозчин. Коли він з’ясовує, що там вода, кажу: обдурили нас, поїхали, купимо ще. З третім треба погомоніти, згадати молодість. Хоч доводилось і кулеметником прикидатися..."
У своїй практиці бував не лише психіатром, а й акушером. "Одна майбутня мама, – згадує, – з пологового будинку на Різдво додому відпросилася, та вдома і народила. Ми підоспіли, коли треба було пуповину перерізати. Інша, до речі, теж на Різдво, народила прямо в машині. Водій з переляку мчав як навіжений! Доходило й до курйозів. Одна жіночка пояснювала: у доньки кіста... "Та не кіста, – кажу, – тітко, а онук у вас!" "Онук? Ну, то добре. Вигодуємо", – заспокоїлась жінка.
Лікували навіть циганський табір
Третя бригада "швидкої" обслуговує 12 населених пунктів від кордону Кіровоградської області до Городищенського району і виїжджає на виклики від 15 до 20 разів на добу. Часом їдуть з одного виклика прямо на інший.
– Нас і раніше забезпечували непогано, бо ж без медикаментів "швидкій" у селі робити нічого. А з приходом нового головного лікаря райлікарні зараз – як ніколи: нема проблем з пальним, одноразовим інструментарієм, недавно придбали німецький кардіограф, вимірювач цукру, видають високовартісні ліки. Допомогу надаємо всім, хто її потребує – на нашій території – аварійно небезпечна ділянка траси Золотоноша–Умань, часто трапляються ДТП. Коли людину треба рятувати – не до встановлення особи. "Лікували" навіть циганський табір. Кілька років тому він розташувався прямо під лікарнею. Я, дільничний інспектор та голова сільради пішли туди, поцікавились, яка їм допомога потрібна. Вони нам пояснюють, що їхали у Київ барона вибирати, і що в них автобус зламався. Поки сільська влада вирішувала цю проблему, ми прийняли їхніх дітей, поробили аналізи, обстежили – ті виявились здоровими. Тим часом сільський голова домовився з місцевим автотранспортним підприємством про тягача, їхній автобус дотягли до Городищенського району, а городищани вже далі ними опікувались... – розповів Андрій.
Словом, сільському фельдшеру нудьгувати не доводиться. Втім, це його свідомий вибір, тож не нарікає ні на нічні дзвінки, ні на цілодобовий режим роботи.
"Мені приємно відчувати себе потрібним людям", – каже він.
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Сільський фельдшер "швидкої" не покинув села навіть заради родини"