Насильство в сім’ї: б’є – отже любить... бити?

Ще вчора клявся у коханні, а сьогодні ледь не вбив... Від насильства в сім’ї страждають жінки, літні члени родини, діти та навіть представники сильної статі. Домашнє насилля пронизує усі верстви суспільства: від нього не рятує ані освіта, ані статки, ані професія. Фахівці кажуть, найбільше стусанів жінка отримує від коханого чоловіка в рідній домівці. Побиття та образи у багатьох родинах стають невід’ємною частиною сімейних стосунків.
Насильство породжує... насильство
Психологи переконані: людина, яка зазнала насильства у дитячому віці, починає сприймати жорстокість як норму поведінки.
– Чимало батьків при найменших провинах своєї дитини застосовують фізичне покарання. Втім, тілесне покарання викликає лише страх, обурення та агресію, – наголошує тренер-психолог Черкаського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Віталій Сухенко. – При цьому дорослі навіть не пояснюють причин покарання. В майбутньому, коли дитина виростає і створює власну сім’ю, насильство стає для неї прийнятним способом вирішення конфліктів у родині та в суспільстві.
З одного боку, дитя відчуває насильство на собі, а з іншого – спостерігає за насильницькими стосунками між батьками. Незалежно від того, свідком чи жертвою жорстокості стала дитина, більшість переносить таку модель поведінки у власне життя та продовжує чинити насильство.
– Хлопчик може спостерігати, як батько знущається над матір’ю, та почне думати, що саме так правильно спілкуватися з жінками, – зауважує Віталій Сухенко. – В якийсь момент син відчує жалість до мами, у підлітковому віці стане на її захист. Та ось у особистих стосунках повторюватиме поведінку батька.
Нерідко на агресивні дії кривдника провокує віктимність жертви (під віктимністю розуміється поведінка потенційної жертви, що провокує насильство в сім’ї. – Авт.).
Домашній терор: хто ж винен?
Більшість жінок, які стали жертвами родинного насилля, стикається із ситуацією, коли чоловік на наступний день після побиття просить вибачення та обіцяє, що цього більше не робитиме. Та через деякий час ситуація повторюється, а всі обіцянки кривдника швидко забуваються.
Таку закономірність фахівці називають "циклом (або колом) насилля", яке проходить три фази.
Протягом першої фази, зазначають психологи, з’являється напруженість у стосунках, словесні образи, чоловік-кривдник може звинуватити дружину у всіх проблемах. Жертва намагається догодити кривднику та підкоряється йому. Однак напруга стає для кривдника нестерпною, і він шукає щонайменшого приводу виразити свій гнів.
Згодом настає друга фаза (вибуху чи гострого биття), під час якої трапляється сам інцидент, тобто акт насилля. За словами психолога, насильство може бути виражене стусаном, ляпасом або ж побиттям та тривати від декількох годин до 1,5 доби.
Потім напруга поступово спадає та настає фаза каяття. Віталій Олександрович наголошує – саме в цей період насильник починає шукати собі виправдання (на зразок – "не стримався", "в мене поганий настрій", "був важкий день" тощо), просить вибачення та обіцяє, що такого більше не трапиться. Водночас переконує жертву в тому, як сильно кохає її.
– Примирення створює у жертви ілюзію про можливі зміни у стосунках, – каже Віталій Сухенко. – Жертва продовжує терпіти насилля, звинувачує себе та виправдовує кривдника. Водночас агресор відчуває свою "правоту" і знаходить безліч пояснень своїй поведінці.
За словами психолога, родинні тирани найчастіше пояснюють свою жорстокість розмовами про виховання, дисципліну, суворість, врешті-решт – проявами кохання ("коли я проявляю агресію, я виражаю кохання", "я хочу, щоб у сім’ї все було по-моєму, оскільки приношу додому гроші та забезпечую сім’ю", "я так виховую дітей, інакше вони виростуть поганими людьми").
Жінка, яка зазнала насилля від чоловіка, не залишає його, оскільки кожного разу сподівається, що це було востаннє, та не звертається по допомогу. Багато жінок не опираються насиллю й через те, що відчувають свою залежність від чоловіка.
– У будь-якому сімейному конфлікті винні обидві сторони, – зауважує Віталій Сухенко. – Один із членів родини терпить насильство над собою та нічого не робить, аби зупинити його, а інший – користується цим та не контролює своїх емоцій.
Сімейним парам психолог радить не обговорювати та не шукати причин конфліктів у момент посилення емоційної напруги, оскільки кожен вказуватиме на свою правоту. Важливо заспокоїтися, а потім конструктивно все обговорити. Якщо вже й назріває інцидент, треба діяти нестандартно (наприклад, засміятися, якщо увесь час плакала). У такий спосіб жертва збентежить насильника. Він розгубиться, а щоб оговтатися, кривднику знадобиться час.
Сімейних кривдників беруться перевиховати
Соціальні працівники спільно з дільничними інспекторами міліції взялися за виховання домашніх агресорів.
Відповідно до Закону України "Про попередження насильства в сім’ї" (який вступив у силу в 2002 році) створена система соціальних і спеціальних заходів, які покликані протидіяти сімейному насильству. Для боротьби з домашнім насильством в області Черкаським міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді було розроблено та прийнято програму соціально-психологічної корекції.
– Корекційна програма спрямована на те, щоб навчити кривдників визнавати власні проблеми та розв’язувати їх мирним шляхом, – наголосив Віталій Сухенко. – Заняття з корекції мають навчити агресорів контролювати себе та свої емоції.
За словами тренера-психолога, корекція поведінки насильників відбуватиметься у формі індивідуальних консультацій та групової роботи. Кількість учасників – 7–8 осіб. Вони збиратимуться 1 раз на тиждень на 1,5–2 години для групової роботи та на 45 хвилин – для індивідуальної. Групова робота має спонукати кривдника до саморозкриття та самоаналізу.
– Основною вимогою до агресора є відвідування групи психологічної корекції в тверезому стані, – зауважує пан Сухенко. – Недотримання цією вимоги є підставою для виключення особи з корекційної програми та застосування до неї адміністративних заходів.
Психологи наголошують – тривалість соціально-психологічної корекції становить від 3 до 6 місяців. Оскільки свідомість людини змінити не так і просто, цей термін може збільшуватися.
– За підтримки Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні ЄС-ПРООН протягом 2010–2011 років було проведено 20 тренінгів для дільничних інспекторів міліції, на яких навчали протидіяти домашньому насильству та розглядали юридичні й психологічні аспекти цієї проблеми, – додає керівник проекту молодіжних громадських організацій "Молода Черкащина" Тетяна Кавальчук. – Дільничні інспектори мають усвідомлювати, що лише покаранням (найчастіше у вигляді штрафу) таку проблему розв'язати не можна.
Дільничних інспекторів міліції вчать також переконувати жертву насильства не відмовлятися від допомоги.
"Цьогоріч до міліції надійшло 3114 повідомлень про сімейно-побутові конфлікти, з яких 2152 знайшли своє об’єктивне підтвердження. Скоєно 4 злочини, пов’язані із насильством у сім’ї, які призвели до смертельних наслідків. Додатково в області виявлено та поставлено на облік 1861 родинного кривдника, яким винесені офіційні попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї", – зазначає начальник управління профілактики правопорушень управління МВС України в Черкаській області Володимир Іващенко.
Телефон довіри Черкаського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (0472) 330-900

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике