У Черкасах двоє міліціонерів попалися волонтерам кампанії "Міліція під контролем"

Упродовж двох тижнів близько 200 волонтерів здійснюють всеукраїнську моніторингову кампанію "Міліція під контролем". Під час моніторингу вони перевіряють, наскільки сумлінно і згідно із законом працівники міліції виконують свої обов’язки.
За підсумками таких спостережень експерти підготують рекомендації уряду та МВС України про те, як поліпшиити взаємодію правоохоронців із громадянами. Тим часом, уже зараз можна сказати, що процес моніторингу є драйвовим та екстремальним, а також доволі інформативним і показовим.
Кореспонденту "ГолосUA" вдалося долучитися до трьох напрямків моніторингу міліції у Черкасах. Ідеться про роботу патрульної служби, дільничних інспекторів та районних відділків МВС. Щодо роботи патрульної служби міліції, то тут спостерігати було чи не найважче. Завдання номер один – виявити міліціонерів. Вони завжди ходять удвох і, згідно із законом, мають стежити за дотриманням правопорядку в місті. Екс-правоохоронець Володимир Батчаєв, із яким ми моніторили дії міліції в Черкасах, розповів, що раніше у відділах внутрішніх справ була відповідна служба, яка здійснювала нагляд за якістю роботи патрулів. "Читати звіти було смішно до сліз: "купив у магазині "Струмочок" два біляші, з’їв, сів у тролейбус, проїхав три кола, пішов додому, дружина викинула з балкону пакет із пиріжками", – пригадує екс-міліціонер.
Сьогодні ж результати спостережень уже не такі "романтичні". Для того, щоб виявити "пепеесників" (саме так їх і досі називають у народі, хоча назва змінилася і зараз уже треба б говорити "пеесемників" – від Патрульна служба міліції) довелося добряче змерзнути, "намотуючи" кола на Соборній площі в центрі Черкас. Зрештою, нам пощастило – довгоочікуване рандеву таки відбулося.
Міліціонери з маршруту № 101 не дуже зраділи нашим численним питанням про особливості обслуговування населення і досить непривітно відреагували на пропозицію відрекомендуватися (хоча, згідно із українським законодавством, перше, що має зробити міліціонер, спілкуючись із громадянином – назватися і "віддати честь"). Ми поцікавилися, яке ставлення у міліціонерів до заяв керівництва МВС щодо того, що міліція має бути під громадським контролем. Виявляється, правоохоронці про це нічого не чули.
Облишивши такі філософські категорії, перейшли до практичних питань, адже потрібно було заповнити звіти щодо проведення моніторингу. Працівники патрульної служби відмовилися показувати нам бланки протоколів. Натомість повідомили, що несуть службу без аптечки (мовляв, вона є тільки у патрульних автомобілях, а якщо комусь стане зле, то за допомогою рації можна викликати "швидку"). Хоча знову ж таки, згідно зі Статутом патрульно-постової служби, аптечка мала б бути. Висновок, який ми зробили після такого плідного спілкування – міліціонери загалом обізнані з маршрутом (принаймні, знали, де знаходиться найближчий дільничний пункт міліції), більш-менш оснащені необхідною амуніцією, неагресивні, хоча й насторожені.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике