Прагнення волі – право кожного

Колонка редактора
22 листопада – День Свободи, проголошений Указом Президента Ющенка і досі ніким не скасований. Хоча і знають усі, що дату визначено в ознаменування початку подій Помаранчевої революції, та якось навіть важко уявити, щоб хтось сказав, що Свободу в Україні вшановувати не потрібно…
У ті самі дні далеко від помаранчевого Києва відбувалися інші події. Про все те можна знайти у "Вікіпедії": "26 листопада 2004 року сесія Луганської облради ухвалила рішення про створення так званої Південно-Східної Української Автономної Республіки (ПСУАР). Депутати заявили про закриття зовнішніх кордонів і звернулися по допомогу до президента РФ Володимира Путіна. Того ж дня "ініціативна група" на чолі з Русланом Боделаном, міським головою Одеси, проголосила резолюцію з вимогою визнання Одеси й усієї Одеської області самоврядною територією "Новоросійський край". Наступного дня позачергова сесія ради Харківської області зосередила всю владу в руках губернатора, створила виконавчі комітети обласної й районних рад та надала їм повноваження органів державної влади…
28 листопада в Сєвєродонецьку проведено "Всеукраїнський з'їзд народних депутатів і депутатів місцевих рад", на якому вирішено у випадку обрання Ющенка Президентом України наполягати на проведенні референдуму щодо зміни адміністративно-територіального устрою України. Серед делегатів звучали заклики створити підрозділи самооборони й проголосити державу зі столицею в Харкові. Віктор Янукович закликав не вдаватися до радикальних дій: "як тільки проллється крапля крові, ми не зупинимо цей потік. Це буде на совісті тих, хто спровокував цю ситуацію".
Одним із гасел, під якими в третьому турі виборів Віктора Ющенка обрали президентом України, було засудження тих, хто зазіхнув на територіальну цілісність України. Принаймні проти двох відомих політиків порушили карні справи за частиною 2 статті 110 Карного кодексу України за "посягання на територіальну цілісність і недоторканість України", та жодних вироків винесено не було. Учасника з'їзду Бориса Колеснікова, на той час голову Донецької облради, Віктор Ющенко згодом навіть нагородив орденом "За заслуги"…
Згадаймо класиків комуністичних агіток…Вислів Гегеля, що став крилатим завдяки Марксу, стверджує, що історія повторюється двічі: перший раз у вигляді трагедії, другий раз – у вигляді фарсу. Про фарс 2004-го ми згадали. А трагедія починалася дуже схоже кількома десятиліттями раніше. У січні 1918 року з "підказки друзів" з більшовицької Росії у Харкові пройшов з’їзд Рад робітничих депутатів. На ньому було проголошено утворення Донецько-Криворізької Радянської Республіки, яка не визнавала владу Української Центральної ради в Києві і проголошувала курс на приєднання до Радянської Росії. Раду наркомісарів самопроголошеної "держави" очолив знаменитий товариш Артем (уродженець Курської губернії Росії Федір Сергєєв). Проіснувало це утворення до березня того ж 1918-го, бо товариш Ленін плани щодо України змінив – всю захотів, а не шматками…
Цими днями у нас згадували ще й героїв Базару. Поясню для тих, хто історію не пам’ятає: "Базар" – це не мова на блатному жаргоні, а містечко на Житомирщині, де 17 листопада 1921 року більшовики знищили 359 полонених бійців Армії УНР. Так трагічно завершився Другий зимовий похід для групи військ Юрка Тютюнника. Він зазнав поразки від кавалеристів 3-ї бригади дивізії Котовського, якими командував Микола Криворучко. Іронія долі – обидва полководці були родом з Черкащини: генерал-хорунжий Дієвої Армії УНР Тютюнник – з Будища нинішнього Звенигородського району, а червоний комбриг Криворучко – з Березняків Смілянського… Як думаєте, якою була доля Криворучка, який кров’ю земляків скріпив "братній" союз з червоною Росією? Взимку 1938 року його викликали до Москви, яка не няньчилася з тими, хто свою місію виконав: арештували, звинуватили в участі у "військово-фашистській змові" і розстріляли…
Нам не варто продовжувати екстремально експериментувати, адже згідно із законами історії наступна гра зі Свободою може завершитися не фарсом, а знову трагедією…

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике