Пограбування по-черкаському. Після нападу на самотніх пенсіонерів хтось покарав їхніх кривдників – відлупцював головну підозрювану у справі. Хто ж обібрав стареньких, і хто їхній таємничий оборонець?
Валентину Миколаївну журналісти зустріли поблизу лікарні. Вона тільки-но зафіксувала численні забиття, що їх дістала на вулиці від невідомого чолов'яги.
Валентина Луцько, мешканка м. Корсуня-Шевченківського:
– Ухватив за руки, почав давити мене до землі. Ударив раз у живіт, двічі в лобову частину рукою: "Верни дідові двадцять штук!"
Жінка впевнена: напад – то помста місцевих пенсіонерів, у яких кілька днів тому поцупили всі багаторічні заощадження. За фактом крадіжки міліція порушила кримінальну справу. А головна підозрювана – саме вона.
Валентина Луцько, мешканка м. Корсуня-Шевченківського:
– Заставляли признатися в тому, чого я не робила. Я не торкалась до тих грошей. Так, я живу небагато, але ніколи в житті чужого не брала.
Передісторію цієї кримінальної драми кореспонденти дізналися від убитого горем літнього подружжя.
Тетяна Іванівна, постраждала:
– Город помагала, полоть, прибирати, садити. У таке довір'я увійшла, така молодиця... Вона й те, вона і се. Уже до того дійшло, що вона і їсти готувала.
Ідилія в стосунках пенсіонерів та їхньої добросердої помічниці закінчилася похмурого осіннього ранку. Господар зібрався було за дорогими ліками і зазирнув до потаємного вузлика.
Тетяна Іванівна, постраждала:
– Люди добрі! Приносить – а там грошей немає. Двадцять тисяч – немає. Я ж і взяла, я ж перерахувала. А вона переночувала – і за ніч немає грошей.
Коли виявилася нестача, господар одразу ж побіг за помічницею. Разом перекинули догори дриґом чи не весь будинок, однак грошей ніде не було. Окрім Валентини того дня до хати ніхто з чужих не заходив, тож старенькі упевнені: і заощадження взяти більше нікому. Проте божаться: нікого для вибивання краденого не наймали, бо немає за що.
Іван Миколайович, постраждалий:
– А я їх не знаю. Не знаю, і не бачив. За що я буду наймати? У міліції ж заявлено. Що ж іще я буду робить? Ви зрозумійте мене правильно.
– Може хто за вас рішив заступиться?
– А я не знаю…
Валентина Луцько, мешканка м. Корсуня-Шевченківського:
– Позвонив мені батюшка української церкви, і з погрозами мені… Сказав: "Я гроші вибивав ще не такі з людей. Так що прийдеться оддати гроші".
Отець Ростислав, настоятель Спасо-Преображенського храму (м. Корсунь-Шевченківський):
– Вибивати гроші? Я таким в житті ніколи не займався. Я не тільки перед вами, а й обіцяю перед Богом, що я таке ніколи не міг казати. У мене такого і в думках ніколи не було.
Хто ж насправді обікрав літнє подружжя і відлупцював головну підозрювану – тепер мають з'ясувати правоохоронці. На думку ж юристів, цієї заплутаної історії могло й не бути, якби пенсіонери краще берегли свої заощадження, і не так довіряли чужим людям.
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "На Черкащині після пограбування пенсіонерів хтось побив підозрювану у справі"