Від соціалістичного заповідника – до кріпосного права? На Чорнобаївщині доживає останні дні колгосп Луки Іваніщенка

Для жителів кількох сіл у Чорнобаївському районі керівник колгоспу "Радянська Україна" зупинив час, законсервувавши земельні відносини зразка 1994 року. 15 років там був класичний колгосп, який на сьогодні є останнім у Черкаській області. Довірившись Герою Соціалістичної праці Луці Іваніщенку, який прокерував господарством понад 50 років, селяни Ірклієва, Скородистика, Червоногірки та Загородища відмовились від розпаювання землі. Тепер частина з них намагається створити сільгоспкооператив та самостійно господарювати. Інша ж покірно дозволяє поглинути те, що залишилося від їхнього господарства, потужному інвестору.
На Чорнобаївщині зберегли колгосп
Утворюючи спілку колективних власників "Міжгір’я", керівництво колгоспу "Радянська Україна" переслідувало благородну мету – зберегти господарство.
У той час по багатьох селах руйнувалися ферми, земля заростала бур’янами. На тлі такої розрухи СКВ "Міжгір’я" платила заробітну плату, забезпечувала соціальну сферу села, працівники отримували натуральну доплату, а кожен пенсіонер – 56 гривень до пенсії. Дехто, щоправда, порушував питання про розпаювання. "Лука Олексійович нам казав: ось під червоним сукном зберігаються документи, і як тільки буде потреба, все зразу буде зроблено", – пригадує пенсіонерка Антоніна Кушка.
Перша спроба розпаювати землю у 2006 році зазнала невдачі. Новий керівник СКВ, син Луки Іваніщенка Станіслав переконав, що треба залишити все по-старому.
Наступні збори, у 2008 році, керівництво "Міжгір’я" проігнорувало, а от селян зібралося понад 200 осіб. Серед них були й спадкоємці тих, хто мав право на землю, і вони вже блукали лабіринтами судової та чиновницької систем, намагаючись оформити успадковану землю. Учасники зібрання затвердили проект землеустрою на 2800 га, на які у 1994 році колективному господарству було видано Державний акт.
Після зборів кілька селян звернулися до районного відділу з питань земельних відносин, та замість довгоочікуваної землі отримали позови від "Міжгір’я".
Війна спілки проти своїх членів
Поки тривали суди, селяни з подивом спостерігали, як рідний колгосп розв’язує війну проти своїх членів.
Та справжнє обличчя керівництво господарства показало в 2011 році, коли перші власники паїв виграли всі суди. Це був прецедент, відповідно до якого кожен із 895 пайовиків чи їхні спадкоємці могли отримати державні акти і віддати їх в оренду кому завгодно. Щоб визначитись, що робити далі, комісія з розпаювання призначила збори на 20 травня.
Якщо попередні їхні збори адміністрація СКВ "Міжгір’я" проігнорувала, то ці вона намагалася зірвати – розповсюджувала розпачливі та погрозливі листівки, і зрештою 16 травня скликала свої, де агітувала здавати їм землю в оренду.
Ситуація ускладнилася тим, що на зборах пайовиків, які все-таки відбулися 19 травня, було створено нове колективне господарство "Вершина". Розпочалася справжня боротьба за власників паїв, хоч і самих документів про паї на руках ще не було.
Працівників "Міжгір’я", які не уклали зі спілкою угоди, позбавили доплат, тим же, хто уклав, виплатили по 2 тисячі гривень "плати за пай", хоча попередні 15 років про орендну плату ніхто й не згадував. А 12 працівників-"перебіжчиків" нещодавно отримали попередження про звільнення у зв’язку зі скороченням штатів.
Як сказав нам керівник СКВ "Міжгір’я" Станіслав Іваніщенко, "ви б знали, які це працівники". Та принаймні про одну з них, передову доярку Наталю Лопаткіну, красномовно свідчить дошка пошани у центрі Ірклієва. Жінці 3 місяці не дали змоги допрацювати до 20-річного стажу.
Землю отримали. Та чи отримають майно?
Та, як стверджує керівник сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вершина" Ігор Юхно, це була верхівка айсберга. На підставі протоколу зборів 16 травня СКВ "Міжгір’я" віддала господарству із сусіднього села Мельники в оренду майно та землі, що належать спілці на правах колективної власності.
Обурені цим понад 380 пайовиків віддали землю новоствореному кооперативу. Особливо ж протестували жителі малих сіл Червоногірки та Загородища, територіально віддалених від Мельників. Вони більше довіряють своїм односельцям з "Вершини", які ще донедавна працювали на керівних посадах у "Міжгір’ї".
Селяни розуміють, що їм буде нелегко. Цієї осені "Вершині" не дали посіяти озимину. Офіційних угод укласти неможливо, поки всі пайовики не отримають на руки земельних актів. А видачу цих актів, за словами пенсіонерки з Ірклієва Надії Махині, районна влада наче навмисно гальмує.
"З тих, хто отримав землю у 1994 році, 500 вже померли. З кожним роком зростає кількість невитребуваних паїв. Цю землю райдержадміністрація поспішила чомусь передати в оренду господарству з Мельників – таємно, без конкурсу. Ще один ласий шматок для СКВ "Міжгір’я" – літні люди. Працівники спілки ходять до стареньких бабусь, погрожують, що не дадуть їм гречки. А одній сказали, що як помре, то й труни не отримає", – розповідає Надія Махиня.
Начальник відділу земельних ресурсів Чорнобаївського району Юрій Петренко каже, що проблема у селі вирішена, і до лютого всі власники земельних ділянок отримають паї. Та селян турбує ще питання, чи зможуть вони отримати нажиту на правах колективної власності частку майна – адже про його поділ взагалі не йдеться.
Так безславно у селах Іркліївської сільради припинив існування соціалістичний заповідник. Нині перед жителями цих сіл стоїть проблема вибору. Одна частина боїться дикого капіталізму, інша вважає, що недопустимими у нашу космічну еру є елементи кріпосного права, коли селян передають разом з "рухомим і нерухомим майном". Хто з них виявиться правими – покаже час.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике