"Верхи" не можуть чи не хочуть чути кожного? Час помітити, що "низам" щось муляє…

Колонка редактора
Афганці і чорнобильці з Черкас пішли на штурм Верховної Ради. Навіть ті, які активно підтримували прихід до влади тих, хто нині скасовує їм пільги. Юна черкащанка вдарила букетом квітів у лице міністрові, після чого вулиці столиці забурлили від студентів, від тертя яких з міліцією іскри сиплються… Згадуються слова на жаль вже покійного нині лідера УНСО Руслана Зайченка про те, що в Україні люди готові вийти на барикади тоді, коли вже зібрана картопля з городів і ніщо не відволікає.
З Києвом все зрозуміло – хоч там, на жаль, і перейшли від словесного протистояння до рукопашної, та кінцева мета акцій зрозуміла: в одному випадку – це відставка міністра, якого багато хто вважає уособленням "реукраїнізації України", а в іншому – відстоювання пільг, зароблених не у чиновницьких кабінетах, а на реальній війні та під час ліквідації ядерного лиха. Але як сприйняти акцію "Свободи" в Умані – досі не можу визначитися. Заявлений марш провокував вже самою своєю назвою – "Умань без хасидів". Цікаво, що сказав би будь-хто з учасників, якби подібним гаслом, спрямованим проти його національності чи релігійних переконань зустріли де-небудь у Росії, Британії чи Зімбабве? Цікаві і пункти вимог "свободівців": від "прищепити повагу" і "унеможливити приїзд чужинських кримінальних елементів" – до "запровадити біометричний контроль для прибульців (слово-то яке інопланетне!)"… Зрештою, чому ця акція – саме у переддень головного свята хасидів, коли скасувати їхній візит до Умані вже ніхто не зміг би навіть фізично? Чому старт акції демонстративно призначено біля пам’ятного знака Гонті і Залізняку, а її завершення – в кварталі паломників, неподалік від священної для них могили? Хіба з вимогами про порядок у місті не владу "трусити" треба? Але в пункті походу ні мерія, ні райадміністрація не значилися. Радикальні формулювання гасел акції, підкріплені відповідним заборонним рішенням суду, розв’язали руки міліції, яка відігралася по повній на вулицях Умані минулої неділі. Встановлено сумний рекорд: до міліцейського відділку потягли чи не найбільшу кількість мітингувальників з часів акції "Україна без Кучми". Шкода тих молодих хлопців, яких били кийками, викручували їм руки й кидали до міліцейських автозаків. Так само шкода і міліціонера, якому цеглиною проломили шолом…
Та смішно з вилученого міліцією "в бою" – з того, що гордо демонструють нині на фото офіційні сайти МВС. До заборонених предметів чомусь потрапили велосипедні рукавички, спортивні шапочки, рогатки, рибальські вудлища і навіть паски від штанів. Багато мітингувальників мали на обличчях хірургічні пов’язки – такі, які носять під час епідемій – їх на фото серед вилученого чомусь немає. Зате яскрава синьо-червона лижна шапка з прорізом для очей фігурує – мабуть, щоб обивателям страшніше було?
Українців зіштовхують лобами. І далеко не завжди за сучасними вуличними сутичками стоять якісь міфічні підбурювачі. Пам’ятаєте у Володимира Висоцького: "Мы не сделали скандала. Нам вождя недоставало. Настоящих буйных мало, Вот и нету вожаков..."? До речі, Висоцький пісеньку назвав "Письмом в редакцию с дурдома". Але то – тільки "справжніх" буйних у нас мало. А тих, хто буянить лише тоді, коли у нього останнє відбирають – в усі часи було вдосталь на цій землі. Пільговики, які дійсно були в Чорнобилі і Афганістані, не так багато мають, щоб у їхню кишеню загребущі чиновницькі ручки запускать. А от чому в Умані повели вбік, призначаючи "винних" у всіх бідах – даруйте, не розумію. Справді здавалося, що це – все, що треба для повного щастя?

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике