На вулиці Симона Петлюри у Рівному не вщухає конфлікт між сусідами. Бо люди, які викупили земельну ділянку поруч з обласною бібліотекою для дітей, розпочали тут будівництво. І бібліотекарі, і мешканці сусідніх будинків нарікають, що від того будівництва тріщать стіни та створюються незручності для життя і роботи.
Лариса ЛІСОВА, директор обласної бібліотеки для дітей:
— Приміщення бібліотеки було зведено ще 1929 року, за Польщі, і нині воно унікальне у Рівному. Будівлю віднесено до пам’яток архітектури місцевого значення, на плані проведено межу охоронної зони, яка, за законодавством України, обмежує будівельні роботи навколо чи заходи, які можуть зашкодити самій споруді або погіршити прилеглі території навколо неї. Більше того, навіть краєвиди навколо перебувають під охороною. А ці норми тепер порушуються.
Син і невістка нашого сусіда викупили земельну ділянку поруч, розширивши територію батька, і ще у 2009 році розпочали будівництво. Нічого не маю проти того, щоб вони будувалися. Але замовлені ними багатотонні машини їздять просто під стінами нашої бібліотеки. Ми лише дивуємось, як вони нам тією ж бетономішалкою не вибивають вікон.
Ще два роки тому ми поскаржилися на їхні дії у різні інстанції. Була створена комісія на чолі з міським головою Володимиром Хомком та Іваном Гемою. Так що ви думаєте? Вони їх не пустили до себе на подвір’я — приватна територія, мовляв. Після цього Володимир Хомко скасував дозвіл попереднього голови на виконання земельних робіт. Будівництво припинилося, однак цього року неприємності знову почалися. Забудовники підняли рівень асфальту перед воротами, які, до речі, вчеплені до нашої споруди. Ми їх попереджали, що це незаконно. А коли пішли дощі, уся вода з вулиць почала затікати у наше приміщення. Ми двічі вже викликали спеціальну машину, щоб відкачати воду, й самі відрами не раз вичерпували.
Раніше сусіди люб’язно пообіцяли пускати нас на свою територію при потребі. Бо ж стіна бібліотеки — це межа бібліотечної ділянки і навіть 30 см від будинку уже належать сусідам. Однак, приміром, коли робітники встановлювали кабель для кондиціонера, то змушені були перелазити через паркан.
Нарікає на забудовників і 80-річна Ольга Матвіївна, яка живе поруч:
— Лисюки викупили дві третини будинку, в якому я живу, і зовсім їх занехаяли. Вони хочуть, щоб будинок, зведений ще на початку ХХ століття, завалився, щоб було більше місця. А про мене й не думають. Спершу хотіли мене звідси виселити, проте коли я їм сказала, щоб вони купили мені двокімнатну квартиру (а у мене тут дві кімнати), то вони відповіли, що це мені буде «зажирно». Тепер їздять біля стін вантажівки, у мене вже хата дала тріщину, внук мусив штукатурити. Та й загородили мені шифером доступ до вікна, яке також виходить на їхній проїзд. Тепер навіть пофарбувати його ніяк.
Наталія Лисюк тим часом стверджує, що конфлікту не існує:
— У нас є всі дозволи на проведення будівельних робіт. Справді, на момент судової тяганини (забудовники пошкодили каналізацію ще одного сусіда — А.С.) ми призупинили роботу, проте нині, коли все налагодилося, продовжуємо будівництво. Нічого незаконного не робимо. Ніякі будівлі не руйнуємо. В Ольги Матвіївни чи не сторічний будинок без жодного ремонту — там і вантажівки не потрібно, щоб він розсипався. А на бібліотеці немає ні подряпини. Та й замовляємо ми неважкі машини, окрім того, їдемо не по асфальту, а по траві, що не створює потужних вібрацій.
Рівень асфальту ми підняли справді без потрібного на це дозволу, але ж ми це робили лише перед своїми воротами. До цього уся дощова вода з усієї вулиці стікала нам на подвір’я, зокрема, й під хату Ольги Матвіївни, яка нині на нас скаржиться. Ми їй, по суті, осушили будинок. Окрім того, маємо повне право загороджувати свою територію — це ж наша приватна власність. І чому хтось має вільно по ній ходити? Якщо комусь із сусідів потрібен доступ до стіни, то нехай би зверталися до нас із такими проханнями, ніхто б їм не забороняв. Проте всі вони звикли вільно топтати чужу землю.
Віктор Ковальчук, директор ПФ «Вантек», що проводить нагляд за будівництвом:
— Насправді проїзд бетономішалки чи вантажівки на подвір’я ніякої загрози споруді не створює. Значно більше шкодить рух важкого транспорту по вулиці Симона Петлюри. Але якщо Лариса Лісова хоче не допустити руйнування будівлі бібліотеки, нехай скликає комісію, яка б оцінила стан приміщення і чітко вказала, що може їй зашкодити. А тоді б працівники ДАІ встановили заборону на проїзд.
Петро Ричков, завідувач кафедри архітектури НУВГП:
— Комісію і справді потрібно викликати. Я не можу точно судити, яку саме загрозу несуть зовнішні чинники бібліотеці, проте вона перебуває під охороною і догляд за нею мало б здійснювати головне управління з питань будівництва та архітектури області, і саме воно повинно встановлювати приписи порушникам.
Источник: Газета "Рівне вечірнє" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Бо приватна територія?"