Чи продадуть Український дім та Будинок Петра І?

Фонди багатостраждального Музею історії Києва в терміновому порядку виселяють із Будинку Петра І, що на Подолі, в Український дім, де знаходиться інша частина експонатів. Проте за кілька місяців Український дім закривається на ремонт, з якого може вийти в зовсім іншому статусі. Столичні культурологи занепокоєні, що може зникнути не лише музей, а й підуть з молотка дві важливі для Києва будівлі.
Про це в прес-центрі «Главкому» розповіли письменник, голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець, письменник, завідуючий відділом Музею історії Києва Віталій Ковалинський та громадський інспектор з охорони культурної спадщини УТОПІК та ГУОКС КМДА Тетяна Шевчук.
Олександр Бригинець: «Треба зробити все можливе, щоб під прикриттям дій, які відбуваються з Музеєм історії Києва, не був проданий Будиночок Петра, щоб нічого не сталося з Українським домом»
У київської влади існує така сумна технологія: що-небудь поставити на ремонт, дуже довго ремонтувати, розказувати, що буде в цьому об’єкті після ремонту, а закінчується цей процес тим, що цей об’єкт продають або з ним ще щось таке стається. У Спілки театральних діячів таким способом забрали кілька приміщень, і є ще багато інших прикладів.
Місто, яке багато років не хвилювалося про Музей історії Києва, раптом почало викидати різноманітні ідеї, куди і як його переселили. Спочатку була ідея, яку озвучили три депутати провладної більшості, в тому числі два регіонали в Київраді, переселити в Круглу башту. Кілька днів тому з’явилася ідея переселити в скандальний будинок на метро Театральній.
Ще тільки були проголошені наміри кудись переселити Музей історії Києва, як уже почалося його виселення з інших приміщень, які він займає. В даний момент відбувається виселення фондів Музею історії Києва з Будиночка Петра на Подолі. Хоча вчора було засідання моєї комісії, де ми прийняли рішення звернутися до Попова з проханням не виселяти музей, поки не буде знайдено для нього стаціонарне приміщення. Аналогічне рішення Київрада намагалася ухвалити 14 липня, там було написано, що до того, як не буде знайдено приміщення, фонди нікуди не переміщаються. Тоді це рішення не було прийнято, тому що провладні депутати з найближчого оточення Попова заявили, що знайшли місце і це буде Кругла башта.
Вчора Інститут археології повідомив, що поспіхом перевозити такі експонати, які є в Будиночку Петра, на місце, звідки вони також будуть перевозитися невідомо куди, неможливо, оскільки це призведе до руйнації цих пам’яток. Про це вчора ми повідомили Попова листом, а сьогодні уже почалося виселення.
Ми думаємо, що мета такого виселення – це рано чи пізно Будиночок використати для якихось інших специфічних цілей. Хоча сьогодні і оголошується, що цією ціллю буде відкриття там якогось іншого музею до «Євро-2012». У нас були попередні розмови з російською стороною, яка має пряму зацікавленість в ньому. Будинок справді знаходиться в поганому стані, є небезпека його втрати, тому що невідомо, яким шляхом буде рухатися далі його доля, бо спеціальних рішень влади про те, щоб виселити звідси Музей історії Києва і заселити якийсь інший музей, на сьогоднішній день не існує.
Проблема полягає в тому, що все з цього будинку хочуть переселити в Українській дім. Але мало хто знає, що через два місяці починається ремонт Українського дому. І тут друга історія, багато говорили про те, що Український дім чи то вже продали, чи то намагаються комусь продати. Це означає, що під час ремонту все звідти треба буде виселити, я так розумію, що звідти виселять і сам Український дім як культурну організацію. Значить, археологічні залишки, які були в Будиночку Петра, тепер перевезуть в Український дім, звідти його повинні будуть перевезти на іншу базу (бо який би об’єкт не був вигаданий для приміщення Музею історії Києва, він не буде готовий через 2-3 місяці), а потім ці всі експонати будуть перевезені на третє місце. В цьому ланцюжку можуть бути втрачені експонати музею, що вже траплялося не раз.
Отже, головна небезпека сьогодні – це знищення всього того, що є в самому музеї, друга – невідомо що планують робити з Будиночком Петра, третя - ми нічого не чуємо про те, для чого з Українського дому збираються все виселяти. Коли Янукович був прем’єр-міністром, там повинен був знаходитися Музей історії Києва. Було б абсолютно логічно, щоб Янукович як Президент, а фактично від очолює всю виконавчу владу, він міг би закінчити справу, яку почав ще в 2003-2004 роках, із переселенням Музею історії Києва і повністю віддати йому Український дім. Якщо цього не станеться, то держава разом з містом повинні терміново знайти інше місце.
Вчора була пропозиція моєї комісії розглянути порядок переселення у будинок на Театральній. Ми це питання не розглядали, тому що вважаємо що це така сама дезінформація, як і багато іншої, які виходять з вуст наближених до київських очільників. У мене є лист Попова Азарову, де Попов чітко пише, що будинок на Театральній є потенційно високонебезпечним. Мабуть, він читає те, що підписує, а відтак він повинен розуміти, яку відповідальність на себе бере, розміщуючи в потенційно високонебезпечному будинку який-небудь заклад.
В тому ж листі написано, що комісія, яка була створена на вимогу Азарова, прийняла рішення, що цей будинок треба демонтувати за рахунок грошей інвестора і побудувати там сквер. Думаю, інформація про те, що там буде Музей історії Києва, якраз і викликана тим, щоб громадська думка відволіклась, а потім влада би нам оголосила: о, щастя, ми знайшли краще приміщення для музею. Тим більше, вчора на комісії директор музею сказала, що 3 тисяч метрів, які є в будинку на метро Театральній, недостатньо, необхідно 9-12 тисяч метрів. Сьогодні в Києві є такі майданчики. Я підтримую те, що сам будинок, де буде знаходитися Музей історії Києва, повинен бути об’єктом історії Києва і частиною експозиції.
Треба зробити все можливе, щоб під прикриттям дій, які відбуваються з Музеєм історії Києва, не був проданий Будиночок Петра, щоб нічого не сталося з Українським домом. Щоб під прикриттям прекрасної мети знайти приміщення для Музею, не відбулася просто добудова будинку на Театральній, а потім з ним сталося все, що стається з іншими, де спокійно розташовують торгові центри. Більше того, ніяких документів, які б регламентували ситуацію переселення музею в цей будинок (яке в принципі недопустиме), немає. Та і саме прийняття рішення Поповим про те, щоб добудовувати незаконний будинок і розмістити там Музей історії Києва, виходить далеко за рамки його повноважень, по закону реалізувати його як голова КМДА він просто не може.
Віталій Ковалинський: «Український дім абсолютно не пристосований для Музею історії Києва»
Ця історія з виселенням музею почалася ще 1994 року посяганнями Верховного Суду. Що стосується Будинку Петра, то там Музей починав свою роботу в 1976 році. Потім нам дали Кловський палац, де він відкрився в 1982 році в день святкування 1500-річчя Києва. Але вже в 1994 році наш палац впав в око Верховному Суду, який знаходився на Пилипа Орлика, 4. 15 квітня 1994 року виконуючий обов’язки прем’єр-міністра Юхим Звягільський написав: будинок віддати Верховному Суду, а музей пересилити в колишній Палац одруження (Шоколадний будиночок). Це абсолютна безглуздість. Я не маю нічого проти донеччан, дніпропетровців та ін, але все виходить з того, що у них немає духу Києва.
Потім 19 липня 1994 року вже за підписом Масола було розпорядження переселити нас в Дарницю на проспект Визволителів на перший поверх проектного інституту «Укрпроектстальконструкція». Кому взагалі могло таке прийти в голову?
У 2002 році, коли було дано дозвіл на будівництво багатоповерхівки біля Кловського палацу, тоді знову пішов в атаку Верховний Суд. Він у 1995-му вже «поклав лапу» на будівлю, але Президент Кучма написав резолюцію: «Цього допустити не можна!» і палац не чіпали. Проте за пана Омельченка було ухвалено рішення передати нежитлове приміщення (який цинізм!) Кловський палац Верховному Суду України. У Омельченка сказали, що нам віддадуть Український дім. Але це абсолютне глупство! По-перше, він абсолютно не пристосований для Музею історії Києва, бо там була відкрита експозиція, а у нас має бути закрита. По-друге, для держави необхідний такий дім для проведення конференцій, зустрічей і т.д. Ми це розуміли, але нас манили таким калачем. Нарешті було написано, що ми побудуємо на Інститутській,3 для вас приміщення. Знайшлася австрійська фірма, якій за 56 мільйонів було продано цей клаптик землі, де був недобудований виставковий зал Спілки художників. Проект передбачав сім поверхів зверху і чотири внизу, з яких два – паркінг, інші два – Музей історії Києва. Більшого блюзнірства тут вигадати неможливо.
Потім був проект побудувати вже не в підвалі, а там, де був перший туалет, побудувати окремий будинок для музею на схилі: два поверхи нагору і два – вниз. Все знову вщухло і на сьогоднішній день там автостоянка. Так закінчилися наші потуги щось зробити. Музей переїхав в Український дім, але там працюють лише наукові співробітники. Вже два покоління школярів не знають, що таке Київ, бо немає куди йти та дізнаватись. Раніше у нас були постійні екскурсії, уроки і т.д. Музей історії Києва у Кловському палаці був візитівкою не тільки столиці, а й України, бо майже кожна урядова делегація іноземних держав не оминала його. Заходив до нас якщо не президент іншої держави, то його дружина.
У нас є три пропозиції щодо вирішення цього питання. 30 квітня 2005 року я особисто зустрічався з Президентом Віктором Ющенком та просив віддати для музею приміщення Військової комендатури – червону будівлю біля метро Арсенальна. Там на плаці можна ще було б побудувати будинок в стилі українського бароко. Йому сподобалась ця ідея, він навіть дав доручення, комусь десь півслова сказав, але ви ж знаєте, як вони тоді виконувались.
По-друге, є проект архітектора Валентини Шевченко в рамках відновлення проекту Гесте щодо забудови Подолу після пожежі 1812 року. Біля сучасного Контрактового дому, де йдуть трамвайні колії, мав бути другий будинок, і вони мали б бути з’єднані галереєю. Там передбачалась площа в 9 700 кв. метрів і для Музею цього вистачає. Але тут конкурентом з’явився проект чергового торгового центру на місці трамвайних колій, тож уявіть собі, на що перетвориться Контрактова площа.

Крім того, колишній головний архітектор столиці Жариков приніс нам проект будівлі, як Кінотеатр Довженка, щоб поставити його між такими шедеврами архітектури як Будинок вчителя і конференц-зал Академії наук. Там зовсім місця немає, але аргумент був в тому, що там буде 75 місць паркінгу, щоб ми його здавали і заробляли гроші. Яка ницість! Звичайно, ми відхилили його.
По-третє, знесли пам’ятку Старий Поштамт, який був на Хрещатику,5, це була остання будівля, яка показувала колишню ширину Хрещатика. Один з проектів - побудувати 146 метрів заввишки «одоробло», яке повністю архітектурно знищить Хрещатик...
Тетяна Шевчук: «До Головного управління охорони культурної спадщини дуже швидко приходять забудовники, які за адресами існуючих пам’яток починають узгоджувати нове будівництво»
Як представник громадськості скажу, що кияни дуже стурбовані тим, що відбувається в Києві, тому що влада не має чітких уявлень про те, що вона буде робити. Зараз активно пропагується, маніпулюючи свідомістю громадян, нова стратегія розвитку міста Києва. Ми включилися в цей процес і з’ясували, що в Києві не виконуються ні закони України, ні Конституція, ні Укази Президента, ні розпорядження Кабінету Міністрів, які наголошують на тому, що в місті є діючий генеральний план до 2020 року і його треба виконувати. Київрада приймає рішення про створення нового генерального плану на період до 2020 року.
Якщо музей не може функціонувати, він навіть немає картки музею, де б було сказано, які фонди знаходяться в музеї, якими приміщеннями він володіє, то він не може здійснювати свою основну господарську діяльність. А в Кримінальному кодексі є стаття 206 про вчинення протидії основній господарській діяльності.
Зараз говоримо про те, що можуть продати Український дім, Будинок Петра І, але тут є більш значущий злочин. Нам здається, що хочуть взагалі знищити Музей історії Києва, тому що декілька управлінь згодні прийняти до себе фонди і ніхто не хоче нічого робити, щоб відновити порушені права киян на Музей історії Києва, порушені права працівників музею, які не можуть працювати належним чином.
Ми запросили інформацію стосовно того, що передбачається в новому генплані стосовно закріплення якогось приміщення чи будинку за Музеєм історії Києва. Головне управління комунальної власності надало нам офіційну відповідь стосовно того, що в місті Києві немає жодної вільної будівлі, яка може бути надана. Водночас, в генеральному плані до 2020 року не передбачалося знищення Музею історії Києва. Там само в діючому генплані не передбачалося будівництво на розі вулиць Богдана Хмельницького та Пушкінської (метро Театральна). Ми запросили інформацію у розробника генплану стосовно того, що вони погодили на цьому місці. Соромно, але погодили таки двоповерхову торгівельну будівлю, яка ніяким чином не може бути передана в користування Музею історії Києва. Проте на працівників здійснюється тиск і директор музею вже дала офіційні інтерв’ю стосовно того, що вона нібито рада переїхати у ці приміщення.
Нагадаю, що на території України діє закон про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування. Цей закон було прийнято 1994 року, там чітко визначено: якщо хтось будує з порушенням норм чинного законодавства, то за свої кошти зноситься самовільна забудова і за кошти правопорушника має бути відновлена дана земельна ділянка. Зараз ми чуємо декілька версій стосовно того, що Попов думає з цього приводу. Він каже, що необхідно розмістити музейні фонди в самовільно побудованому будинку, бо у міста немає 50-60 мільйонів гривень на компенсацію. Яким законом передбачено за злочин компенсацію?! Але це схема, яка розроблена в Києві. Таким чином вже місто розрахувалося бюджетними коштами, коли звільняло площі щодо питання комплексу «Олімпійський». Тобто, були надані землі у Феофанії, надана компенсація, і у громадськості виникає зараз питання: а може є такий вид господарської діяльності – захоплення земель, самочинне будівництво з метою отримання компенсації і земель більшою площею?..
Також ми задали питання про те, які землі зарезервовані у новому Генеральному плані і отримали відповідь, що для Музею історії Києва ніяких земель не зарезервовано. Це є порушенням і прав територіальних громад, тому що не зарезервовано землі не тільки для будівництва Музею історії Києва, а навіть для будівництва житла для майбутніх поколінь. Тобто, якщо ми зараз приймаємо це стратегічне рішення, кияни будуть позбавлені права вирішувати самостійно питання місцевого значення. Це все робиться для того, щоб узаконити всі незаконні землевідводи, які відбулися за період з 2001 по 2009 рік. А також нівелювати існуючий генплан, за яким Музей історії Києва мав свої приміщення.
Жодним чином не передбачалося знищення будь-якого музею. А якщо брати ці документи в порівнянні, то в новому сказано «збільшити кількість музеїв», а в попередньому генплані зазначено, що ми маємо таку-то кількість музеїв, поліклінік і т.д. і хочемо побудувати ще конкретну кількість. А зараз просто пишуть «збільшити кількість» без жодної конкретики, не вказуючи кількість існуючих музеїв і яка їхня доля. Ми дуже стурбовані цим.
Відбуваються дуже негативні процеси в галузі збереження культурної спадщини. Існує перелік будинків, які перебувають у незадовільному стані. Є процес швидкого виведення цих будинків з реєстрів нововведених пам’яток, не внесення цих будинків як об’єктів культурної спадщини до реєстрів. Таким чином, до Головного управління охорони культурної спадщини дуже швидко приходять забудовники, які за адресами існуючих пам’яток починають узгоджувати нове будівництво. Це вже руйнація не лише музеїв, а й самого Києва. Це порушення Конституції.
Віталій Ковалинський: Тетяна згадала про директора музею, яка на все погоджується. Справа тому, що вона людина малокомпетентна в цих питаннях, до того ж зараз є виконуючим обов’язки, а дуже хоче бути директором без «в.о.»… Вона сказала мені, що звільнить з роботи, якщо ми зараз не виселимося археологічною колекцією з Будинку Петра І.
Скільки експонатів було зіпсовано під час переїздів музею з місця на місце?
Віталій Ковалинський: Скільки саме, достеменно не можу сказати. Звичайно, експонати псуються. Археологічна колекція складається зі 110 000 експонатів і будь-яке переміщення для них – це вже катастрофа. Хоча їх в ящики пакували висококваліфіковані реставратори, які знають, як везти, але нещодавно ми відкрили ящик, де зберігається один експонат – цей глечик розпався, його немає.
Колись був галас в пресі про те, що зникло 111 картин (з них було лише дві живописних, які потім знайшлися у службових кабінетах, інші – це клаптики ескізів). Це все було зроблено штучно. В результаті під прикриттям цього скандалу пан Журавський надіслав до музею свого приватного (!) фотографа, який примусив показати всю живописну колекцію, щоб він зафотографував. Для чого?..
Галина Каплюк, Альона Блохтур, фото Станіслава Груздєва, «Главком»

Источник: ЗА КИЇВ | Прочитать на источнике